УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Кодіум черв'якуватий Codium vermilara (Olivi) Delle Chiaje

Кодіум черв'якуватий (Codium vermilara (Olivi) Delle Chiaje) Карта поширення Кодіум черв'якуватий в Україні

Таксономічна належність: Родина Кодієві — Codiaceae..

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Вид–індикатор стану та ступеня евтрофування екосистем, зокрема шельфової зони моря.

Ареал виду та його поширення в Україні: Древньосередземноморський та атлантичний ареал, що відноситься до бореально– тропічної групи. Відома незначна кількість популяцій. Адм. регіони: Од, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко. Пн.–зх. р–н Чорного моря, зх. та пд. Крим, р–н Севастополя, Прикерченський регіон. Спостерігається тенденція до зникнення.

Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (евтрофування водойм), зниження прозорості, зростання інтенсивності обростання епіфітами.

Умови місцезростання: Серед обростань в субліторальній зоні на камінні, скелях, ракушняку на глибині від 5 до 30 м. Формує однотипові та змішані угрупування водоростей. Олігосапробіонт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Багаторічник. Рослини до 35–40 см заввишки, прикріплені невеликим базальним диском, від якого піднімається декілька вертикальних таломів. Слань циліндрична, закономірно чи незакономірно дихотомічно розгалужена. Розмножується статевим шляхом, безстатеве розмноження невідоме.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Чорноморському БЗ, ПЗ «Мис Мартьян», заказнику «Бухта Козача », прибережно–аквальному комплексі поблизу мисів Сарич та Фіолент. Слід узяти під охорону райони, де зростає вид; регламентувати промислову діяльність на шельфі.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Зинова, 1967; Калугина–Гутник, 1975; Маслов и др., 1998.