УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Мінуарція рідкоквіткова Minuartia pauciflora (Kit. ex Kanitz) Dvořaková (M. gerardii auct. non (Willd.) Hayek; M. verna auct. non (L.) Hierr; M. zarecznyi (Zapał.) Klokov)

Мінуарція рідкоквіткова (Minuartia pauciflora (Kit. ex Kanitz) Dvořaková (M. gerardii auct. non (Willd.) Hayek; M. verna auct. non (L.) Hierr; M. zarecznyi (Zapał.) Klokov)) Карта поширення Мінуарція рідкоквіткова в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісний карпатський ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Карпати (Татри, Сх. Карпати). В Україні зрідка трапляється на Свидовецькому, Мармароському масивах та на Чорногорі. Адм. регіон: Зк.

Чисельність та структура популяцій: Ізольовані популяції (гг. Близниця, Драгобрат, Скуртул, Герашаска, Нєнєска, Петрос), невеликі за площею, малочисельні. Сучасний стан, вікова структура не вивчені.

Причини зміни чисельності: Найбільше потерпає від випасу худоби і надмірного рекреаційного навантаження.

Умови місцезростання: Росте у субальпійському поясі на вапнякових скелях і вузьких скелястих терасах у складі угруповань порядку Potentilletalia caulescentis (кл. Asplenietea trichomanis). Трапляється також на осипищах карбонатних порід (порядок Thlaspietalia rotundifolii). Карбонатофіл, мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Напівкущик, 5–15 см заввишки з веретеноподібним коренем. Утворює густі дернинки. Стебла численні, з дугоподібної основи підведені, тонкі, вгорі залозистоволосисті, безрозеткові. Листки дрібні, цілокраї, лінійнощетиноподібні, лінійноланцентні, голі. Квіток 1-3, зібрані у верхівкові напівзонтики. Чашолистики яйцеподібноланцетні 3–4 мм завдовжки, 1,2–1,8 мм завширшки, гострі або загострені, з трьома випуклими жилками, по краю широкоперетинчасті. Пелюстки білі, яйцеподібно-еліптичні, яйцеподібні або овальні, трохи довші від чашечки (3,4–6 мм завдовжки), тупі. Цвіте у травні–липні. Плід яйцеподібно-конічна коробочка, 4–5,5 мм завдовжки, розкривається 3–4 стулками. Насінини ниркоподібні, з тупуватими горбочками по периферії. Розмножується насінням та партикуляцією каудексу.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Необхідно взяти під охорону місцезростання на Свидовці, г. Петрос і Мармароських Альпах, контролювати стан популяцій. Відомості про наявність в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду відсутні. Заборонено збирання рослин, порушення умов їх місцезростань.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне, протиерозійне.

Джерело: Екофлора України, 2002; Крічфалушій, Будников, Мигаль, 1999; Малиновський, Царик, Кияк, Несте- рук, 2002; Попов, 1949; Чопик, 1976.