УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Тинівка альпійська Prunella collaris (Scopoli, 1769)

Тинівка альпійська (Prunella collaris (Scopoli, 1769)) Карта поширення Тинівка альпійська в Україні

Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Тинівкові (Prunellidae). Один з видів політипного роду; один з 3-х видів у фауні України

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Гори Центральної і Пд. Європи, пн. частина Азії. В Україні трапляється в Карпатах у межах Івано-Франківської та Закарпатської обл. Достовірно гніздиться на Чорногорі (гг. Петрос, Говерла, Брецкул, Данциш, Туркул, Шпиці, Ребра, Гутин Томнатик, Бребенеску, Менчул, Піп Іван), Свидовці (гг. Близниці, Герешаска), Марамороші (г. Піп Іван) та в Ґорґанах (г. Добушанка). Можливо, гніздиться на інших вершинах Ґорґан (гг.Медвежик, Хом’як, Сивуля, Попадя, Аршиця) та у Гринявах.

Чисельність і причини її зміни: Популяція виду в Українських Карпатах складає 190 пар, з яких більше 60% гніздиться у Чорногорі. Чисельність виду у Європі оцінюють більше ніж у 100 тис. пар, і вона наразі стабільна.

Причини зміни чисельності: несприятливі погодні умови, випасання худоби у місцях гніздування, фактор непокою.

Особливості біології та наукове значення: Осілий птах, взимку здійснює вертикальні кочівлі, спускається у долини. Заселяє кам’янисті урвища і розсипи, вершини гір з окремими виходами гірських порід у субальпійському і альпійському поясах у межах висот 1600–2060 м н. р. м. До розмноження приступає у кінці травня — червні, в залежності від сходження снігу на гніздових ділянках. При загибелі перших кладок бувають повторні. Гніздиться окремими парами, рідше невеликими групами. Гнізда розміщує у важкодоступних місцях на скелях у тріщинах або під камінням, кущами, будує зі стебел рослин, моху, корінців, лишайників, пір’я. Насиджує кладку самка, 14–16 днів. У кладці 3–5, в середньому 4 яйця. Найчастіше виживає 2–3 пташенят. Пташенята залишають гніздо у віці двох тижнів. Статева зрілість настає на другому році життя. Живиться комахами і павуками, рідше іншими дрібними безхребетними, а також ягодами і насінням рослин.

Морфологічні ознаки: Довжина тіла — 18 см, маса — близько 40 г. У дорослого птаха голова і шия сірі, спина сірувато-бура з темними поздовжніми рисками; на горлі темні та білі поперечні смуги; груди, черево і боки тулуба руді зі світлими смугами, махові пера чорні, стернові пера бурі з білою облямівкою, дзьоб темно-бурий з жовтою основою, ноги бурі. У молодого птаха низ рудуватий з темними плямами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Вид включено у Додаток ІІ Бернської конвенції. ЧКУ (1994). Охороняється у Карпатському БЗ, ПЗ «Ґорґани» та Карпатському НПП. Для охорони виду потрібно заборонити випасання худоби у місцях гніздування.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Талпош, 1977; Пекло, 1994; Годованець, 2000; European bird populations..., 2004. Автор: Б.Й. Годованець Малюнок: І.І. Землянських