Чисельність та структура популяцій: Спорадично поширений у верхньому поясі, рідше у нижньому та середньому. Середня щільність популяцій не перевищує 1–2 особин на 1 м2. Вікова структура в мало порушених біотопах характеризується перевагою прегенеративних рослин — в середньому 65%, генеративних рослин 32%, сенільних 3%.

Причини зміни чисельності: Масово знищується на букети, а також викопується на продаж.

Умови місцезростання: Трапляється у середньому та верхньому поясах Гірського Криму в гірських лучних степах яйли (кл. Festuco-Brometea), томілярах (кл. Sedo-Scleranthetea) та галявинах дубових (кл. Quercetea pubescentis-petraeae) або соснових (кл. Erico-Pinetea) лісів на скелетних коричневих, бурих, дерново-карбонатних ґрунтах. Мезоксерофіт, геліофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина до 20–30 см заввишки, з глибокою стрижневою кореневою системою. Листки в розетці, двічі пірчасторозсічені на ланцетні долі, виростають наприкінці цвітіння. Квітки поодинокі, фіолетові, дзвоникоподібні, зовні шовковисто-волосисті, до 8–10 см в діаметрі. Плід багатогорішок з довгими біловолосистими остями. Цвіте у березнітравні. Плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Охороняють в Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому ПЗ та декількох загальнодержавних заказниках («Айя», «Байдарський», «Великий каньйон Криму», «Урочище Карабі-яйла», «Гірський карст Криму»). Заборонено збирання та викопування рослин, терасування схилів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Запорізькому, Донецькому та Нікітському ботанічному садах.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Вахрушева, Имрякова, 2005; Вульф, 1947; Екофлора України, 2004; Ена, 2001; ЧКУ, 1996.