УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ковила гірська Stipa oreades Klokov (~ S. pulcherrima K.Koch s.l., incl. S. glabrinoda Klokov, S. oreades Klokov var. glabrinoda (Klokov) Dubovik)

Ковила гірська (Stipa oreades Klokov (~ S. pulcherrima K.Koch s.l., incl. S. glabrinoda Klokov, S. oreades Klokov var. glabrinoda (Klokov) Dubovik)) Карта поширення Ковила гірська в Україні

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Graminea).

Природоохоронний статус виду: Недостатньо відомий.

Наукове значення: Рідкісний гірський ендемічний вид, що близький до S. pulcherrima K.Koch.

Ареал виду та його поширення в Україні: Кримсько-новоросійський вид. Трапляється у пн. та центральній частині Головної гряди Кримських гір Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Зустрічається спорадично. Відомо кілька невеликих популяцій. При сприятливих умовах зростання утворює щільні скупчення.

Причини зміни чисельності: Порушення верхнього шару ґрунту, перевипас, надмірні пали, заліснення.

Умови місцезростання: Гірські степи на висоті до 1000 м н.р.м. на дерново-карбонатних, погано розвинутих ґрунтах. Петрофітні типчаково-ковилові угруповання союзу Carici humilis-Androsacion (кл. Festuco-Brometea). Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дернинний злак заввишки до 1 м; утворює великі, не дуже щільні дернини. Стебла з дрібним опушенням під вузлами та густим щетинистим опушенням під волоттю (волоски 0,2–0,5 мм). Стеблові листки 8–18 см завдовжки, 1,5–4,1 мм завширшки, при переході до піхв з кільцем волосків; язички видовжені (4–7 мм). Неплідні гони сизуваті, дорівнюють стеблу; пластинки листів знизу голі та гладенькі, зверху дрібнощетиністі; язички яйцеподібні, піхви голі. Волоть з 6–11 колосками; її вісь 9– 16 см завдовжки, опушена щетинкоподібними волосками, на нижньому вузлі з пензликом волосків до 1,5 мм завдовжки; колоскові луски до 6,5–9 см завдовжки; нижня квіткова луска 21–25,5 мм завдовжки, крайові смужки волосків доходять до основи остюка, де переходять у короткий однобічний вінець; дорзальні смужки однакові, не доходять до середини луски; остюк у нижній закрученій частині голий, трохи шорсткий, у верхній — пірчастий, гола частина остюка жовтувата.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Оптимальнім є помірний випас. Заборонено діяльність, що пов’язана з порушенням ґрунту, терасуванням схилів, штучним лісорозведенням.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне, протиерозійне, декоративне.

Джерело: Клоков, Осычнюк, 1976; ЧКУ, 1996.