Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Стафілініди (Staphylinidae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. Передкавказзя (на пн. до Анапи), Закавказзя та пд. Дагестану (Дербент); все Середземномор’я на пн. до Пд. Франції, Середньої Італії, Югославії, Туреччини, Пн. Ірану (пд. узбережжя Каспійського моря), також в Пн. Африці, Аравії та Передній Азії. Раніше вид зустрічався на крайньому півдні степової України (Асканія-Нова) та Криму.

Чисельність і причини її зміни: За останні 50 р. в Україні не знайдено жодного екземпляра цього виду; всі знахідки відносяться до іншого більш пластичного виду S. typhon Fischer-Waldheim, 1823.

Причини зміни чисельності: розорювання цілинних степових ділянок.

Особливості біології та наукове значення: Заселяє степові біотопи з різними типами ґрунтів, піщані ділянки річкових долин і морського узбережжя, іноді — засолені стації, піщані кучугури з розрідженим степовим різнотрав’ям. Харчується гноєм овець та великої рогатої худоби. Робить з гною великі кулі, котрі іноді відкочує на велику відстань від місця виготовлення. Потім закопує кулю в ґрунт на невелику глибину (від 7 до 40 см), де з’їдає, або виготовляє з неї своєрідну «грушу», у вузькій частині якої відкладає яйце. Личинка з’їдає заготовлені для неї запаси та заляльковується в залишках «груші», де і зимує молодий жук після виходу з лялечки. В посушливі весни жуки масово гинуть, оскільки не в змозі покинути місця заляльковування.

Морфологічні ознаки: 11–41 мм. Тіло широке, овальне, слабко випукле; наличник з 4 сильними зубцями по зовнішньому краю.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Зменшення чисельності виду пов’язане зі зміною землекористування в природних місцях його перебування.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Перероблює гній великої рогатої худоби та коней, тому сприяє збагаченню ґрунтів біодобривами та мінералами.