УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Бурозубка альпійська Sorex alpinus (Schinz, 1837)

Бурозубка альпійська (Sorex alpinus (Schinz, 1837)) Карта поширення Бурозубка альпійська в Україні

Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Комахоїдні (Insectivora), родина — Землерийкові (Soricidae). Один з 77-ми видів роду; один з 5-ти видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Ендемік гірських районів Зх. та Центральної Європи. Має реліктовий ареал. В Україні: лісовий та субальпійський пояс Карпат (від 400 до 2000 м н.р.м.). Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність і причини її зміни: Невисока, але відносно стабільна. У відловах трапляється в 3–4 рази рідше за звичайну бурозубку, Sorex araneus. Частка у відловах не перевищує 2,6%.

Причини зміни чисельності: головний загрожуючий фактор — руйнування місць мешкання.

Особливості біології та наукове значення: Віддає перевагу прохолодним зволоженим місцям перебування: кам’янистим берегам річок, потоків і струмків у хвойних, мішаних та широколистяних лісах. У субальпійському поясі населяє трав’яну підстилку, вкриті мохом береги струмків. Має сховища під ка-мінням та корінням дерев. Будує гнізда (діаметр 10–16 мм) з минулорічної трави, моху та листя на стеблах рослин. Активна протягом року. Основу їжі складають безхребетні (членистоногі — 60% усієї здобичі, дощові черви, дрібні молюски), а також дрібні хребетні (жаби, ссавці). Кількість їжі, яку з’їдає за добу одна особина, становить приблизно 120% її маси. Розмножується 2 рази на рік. У приплоді 3–8 (найчастіше 5) дитинчат.

Морфологічні ознаки: Землерийка середніх для роду розмірів, довжина тіла 6–8 см. Хвіст довгий, майже дорівнює довжині тіла, знизу світлий. Як і у інших представників роду голова закінчується хоботком. Забарвлення хутра на спині темне, чорно-сіре, мало контрастує з забарвленням нижньої сторони тіла. Лапи білуваті.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до ЧКУ (1994) (ІV категорія) і як вид, що підлягає охороні, внесено до Бернської конвенції. Охороняється на території БЗ Карпатського, НПП Карпатського і «Синевир», ПЗ «Ґорґани».

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Не здійснювалися.

Господарське та комерційне значення: Не має.

Джерело: Абелєнцев та ін., 1956; Долгов, 1985; Niethammer, Krapp, 1990; Мішта, 2008. Особисте повідомлення: Киселюк. Автор: А.В. Мішта Фото: H. Willcox

Можливо, вас зацікавлять ще такі тварини: