Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Sie können Geld gewinnen mit sizzling hot online spielen

Альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa L.

Альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa L.) Карта поширення Альдрованда пухирчаста в Україні

Таксономічна належність: Родина Росичкові — Droseraceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Диз’юнктивно поширений вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Голарктичний вид з осередками у субтропічних і тропічних регіонах (Середземномор’я, пд. Атлантичної та Середньої Європи, Кавказ, Середня Азія, Далекий Схід, Японія, Індія, Австралія, Африка). В Україні спорадично трапляється майже по всій рівнинній частині, найбільше місцезнаходжень у пониззі Дунаю та в Поліській частині р. Дніпра. Більшість локалітетів зареєстровано в другій половині ХІХ — першій половині ХХ ст. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Вн, Чк, Дн, Пл, Од, Хс, Зп.

Чисельність та структура популяцій: Характерна різка зміна чисельності у різні роки залежно від середньодобових температур у літні місяці. У роки з холодним дощовим літом популяції можуть знаходитися у латентному стані у вигляді туріонів, у сприятливі роки щільність популяцій досягає 20–30 особин на 1 м2.

Причини зміни чисельності: Антропогенні: хімічне та біологічне (масовий розвиток в екотопах Elodea canadensis) забруднення, засолення води, евтрофікація, меліорація та зарегулювання стоку; природні: реакція на зміну погодних умов під час вегетації.

Умови місцезростання: Мезо-, евтрофні прісноводні малопроточні водойми, що добре прогріваються, з мулистоторф’янистими донними відкладами. Утворює асоціацію Aldrovandetum vesiculosae кл. Lemnetea, або поодиноко трапляється в плаваючому ярусі ценозів асоціації Phragmitetum communis кл. Phragmitо–Magnocaricetea. Плейстофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гідрофіт. Вільноплаваюча у поверхневому шарі води багаторічна комахоїдна рослина, що перезимовує у вигляді туріонів на дні водойми. Стебла 5–15 см завдовжки. Листки зібрані в мутовки по 6–9, черешкові, щетинисті, пластинка листка 0,5–0,9 см у діаметрі, з двох часток, що утворюють ловчий апарат. Квітки поодинокі, дрібні (5–8 мм в діаметрі), з білими пелюстками. Плід — одногніздна куляста коробочка. Цвіте в червні–липні, плодоносить у липні–вересні. Розмножується насінням та вегетативно — фрагментами пагонів та туріонами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Дунайському БЗ, Шацькому, «Прип’ять-Стохід» НПП, заказниках загальнодержавного значення «Любче» (Волинська обл.), «Червонобережжя» та «Малоперещепинський » (Полтавська обл.). Потрібно забезпечити відповідні умови гідрорежиму. Заборонено евтрофікацію водойм, порушення гідрологічного режиму, використання рибальських сіток.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, кормове.

Джерело: Афанасьев, 1953; Байрак, Стецюк, 2005; Бачурина, Брадіс, 1958; Бойко, Мойсiєнко, 2001; Гелюта, Вака- ренко, Дубина, 2000; Горбик, Клоков, 1985; Кучеря- вая, 1985; Макрофиты — индикаторы изменений природной среды, 1993; Мельник,