УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Кведій карпатський Quedius transsylvanicus (Weise, 1875)

Кведій карпатський (Quedius transsylvanicus (Weise, 1875)) Карта поширення Кведій карпатський в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Стафілініди (Staphylinidae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Ендемік Сх. Карпат. Відомий з Говерли, Чорногори, Менчула, Горган та Сх. Бескид. Відмічений в Велико-Березнянському та Ужгородському, а особливо в Рахівському (Карпатський БЗ) районах Закарпатської обл.

Чисельність і причини її зміни: Частіше поодинокі особини, але в пастки іноді відловлювався по кілька десятків.

Причини зміни чисельності: порушення природних біотопів (санітарні вирубки лісів та рекреаційне навантаження на вразливі гірські біотопи).

Особливості біології та наукове значення: Типовий гірський вид, мешканець лісової підстилки та моху пралісів Сх. Карпат. Жуки та личинки — активні хижаки, що регулюють чисельність шкідливих для лісового господарства видів. Імаго зустрічається в Карпатському БЗ з початку травня до кінця вересня.

Морфологічні ознаки: 7,5–10 мм. Чорний, передньоспинка смолисто-коричнева, облямована червоножовтою смугою. Черевце іризуюче. Голова значно ширша своєї довжини, очі дуже великі, опуклі, майже вдвічі довші за скроні. Надкрила з грубим пунктуванням, помітно коротші передньоспинки. Восьмий стерніт самців на вершині з широкою трикутною вирізкою.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Слід вивчати екологію та біологічні особливості виду. Охороняється у Карпатському БЗ, як компонент біогеоценозу.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Хижак-ентомофаг.

Джерело: Roubal, 1930; Smetana, 1958; Богданов, 1977; Coifait, 1978; Петренко, 2005. Автор: А.А. Петренко Фото: О.С. Мандзюк