Таксономічна належність: Клас — Птахи (Aves), ряд — Журавлеподібні (Gruiformes), родина — Дрохвові (Otididae). Єдиний вид роду.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Займає пд. зх. Африки, пд. Європи, Центральну Азію; пд. популяції осілі, пн. зимують від Пн.-зх. Африки до Центральної Азії. В Україні: осілий на Керченському п-ві; мігрує та зимує в Присивашші, Степовому Криму, Пн.-зх. Приазов`ї.
Чисельність і причини її зміни: В Україні у гніздовий період — 30–50 ос. (можливе гніздування 5–7 самок), взимку загальна чисельність, ймовірно, сягає 70–80 ос. Світова популяція — 100 тис. ос. Чинники зменшення чисельності: втрата біотопів, знищення гнізд під час випасання худоби та сінокосіння, розлякування птахів, зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів, вилучення з природи кладок та виводків, відстріл дорослих птахів.
Особливості біології та наукове значення: Оселяється на ділянках цілинних степів, пасовищ, перелогів з низьким помірно розрідженим травостоєм. З початку квітня самці розподіляються по гніздових територіях і токують до кінця червня. Моногам. Гніздо — неглибока ямка в ґрунті з невеликою кількістю вистілки з сухих трав`яних рослин. Відкладання яєць відбувається з кінця квітня до кінця травня. У кладці 3–4 яйця. Тривалість інкубації 20–28 діб. Підйом на крило у віці 25–30 діб. Статева зрілість з 2 року, у самок можливо з 1 року. Корм: головним чином вегетативні частини, квіти та зерна трав`янихх рослин; у гніздовий період переважають безхребетні.
Морфологічні ознаки: Маса тіла — 680–975 г, довжина тіла — 40–45 см, розмах крил — 105–115 см. Боки голови, горло, шия, воло і верх тулуба сіруватовохристі з бурими рисками; низ білий; дзьоб і ноги сірувато-бурі; райдужна оболонка ока жовтогаряча; у самця в шлюбний період боки голови і горло сірі; шия і верх вола чорні, на шиї дві білі смуги, верхня спереду V-подібна, нижня кільцем охоплює шию; низ вола білий; махові пера білі з темною верхівкою.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Вид занесено до Європейського червоного переліку, до переліку Бернської конвенції (Додаток ІІ), CITES (Додаток ІІ). В Україні гніздиться поза межами природоохоронних територій через відсутність розрідженого невисокого травостою, який підтримується дикими копитними або помірним випасанням худоби. Необхідно: створити відповідні умові у степових заповідниках та додаткові охоронні території на Керченському п-ві; знищувати здичавілих собак та воронових птахів; заборонити полювання в місцях поширення виду на Керченському п-ві; посилити контроль за полюванням у Пн.-зх. Приазов`ї та на Сиваші; запобігати вилучення кладок та виводків.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Достеменні випадки розведення з яєць, отриманих у неволі, не відомі. З яєць або пташенят, вилучених з природи, вирощується важко.
Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.
