Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Собачі (Canidae). Один з 12-ти видів роду, один з 2-х видів в фауні України.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Рівнинні степи, напівпустелі Азії та Пд.-Сх. Європи. В межах України трапляється лише в Луганській обл.
Чисельність і причини її зміни: В Україні знаходиться зх. окраїна ареалу, тому в історичний час чисельність та поширення корсака не були значними. Зараз єдина популяція налічує не більше 20 особин.
Особливості біології та наукове значення: Корсак віддає перевагу цілинним ділянкам. Він майстерно ловить гризунів, рептилій, зайців, молодих бабаків, полюбляє комах і майже не вживає рослинної їжі. У роки з низькою чисельністю гризунів, підбирає мертву рибу, їсть трупи різних тварин і може ковтати неїстівні предмети. Корсак активний переважно у сутінках і вночі. День він проводить у норі, яку риє власноруч, або у норах бабаків, рідше — лисиць та борсуків. Ця тварина досить уразлива з боку інших хижаків і дуже залежна від кліматичних умов. Для корсака однаково небезпечні сильні морози та буревії, спека та курні бурі. Тому він змушений часто ховатись у норі під час несприятливої погоди, що, за поганої вгодованості та дефіциті кормів, послаблює організм і сприяє підвищенню рівня смертності. Ця тварина має значну площу індивідуальної ділянки — від 0,8 до 3,7 км2, хоча іноді його виводок займає територію у 35–40 км2. Корсаки здатні до далеких міграцій і за рік спроможні долати 200–250 км і, за сприятливих умов, утворюють периферійні осередки. Тому межі ареалу корсака, у зв’язку з виселенням субдомінантних тварин, можуть пульсувати від 50 до 600 км. Хвилясті рівнини вододілів з різнотравно-типчаковоковиловими та типчаково-ковиловими степами. Корсак також може мешкати в місцях з домінуванням полину, наявністю карагани, степового мигдалю та терну.
Морфологічні ознаки: За зовнішнім виглядом корсак нагадує звичайну лисицю, хоча він значно менший за останню розмірами, трохи нижчий на ногах, має дещо видовжений тулуб і відносно короткий та не дуже пухнастий хвіст. Його довжина складає половину довжини тулуба — у тварини, що вільно стоїть, він досягає землі.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Червоного списку МСОП. Охороняється на території Луганського державного заповідника (відділення «Стрільцівський степ» та «Провальський степ»). Основним заходом зростання його чисельності слід вважати збільшення площі степових заповідників, їх буферних зон та розширення ареалу бабака.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Добре розмножується і утримується у зоопарках України.
Господарське та комерційне значення: Не має.
