УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Гвоздика бузька Dianthus hypanicus Andrz.

Гвоздика бузька (Dianthus hypanicus Andrz.) Карта поширення Гвоздика бузька в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздичні — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Вузьколокальний південно-бузько-інгульський ендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. відроги Придніпровської височини (межиріччя Пд. Бугу та Інгулу). Адм. регіони: Кд, Мк.

Чисельність та структура популяцій: Популяції виду здебільшого великі за площею, лінійні або локальні. Максимальна щільність 3,6–5,3 ос./1 м2 — у розріджених наскельних угрупованнях. Розміщення особин дифузне, компактно-дифузне або контагіозне. Характерні вікові спектри з абсолютним максимумом на зрілих генеративних особинах. Насіннєве поновлення виду задовільне.

Причини зміни чисельності: Незначна конкурентоспроможність сходів, вимогливість до оптимального вологозабезпечення, відсутність вегетативного розмноження, пряме знищення або трансформація типових для виду природних місцезростань внаслідок гідротехнічного будівництва, розробки кар’єрів, випасу та рекреації.

Умови місцезростання: Тріщини гранітних скель, кам’янисто-щебенисті ґрунти, осипища. У розріджених угрупованнях кл. Asplenietea trichomanis, Sedo-Scleranthetea (порядок Festuco-Sedetalia). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Каудексовий напівкущик. В зрілому генеративному віці завдяки розвитку значної кількості пагонів (до 120) або інтенсивного їх галуження набуває подушкоподібної форми. Квітконосні пагони 7–30 см завдовжки, безрозеткові. Листкорозміщення навхрестсупротивне. Серединні листки лінійні, лінійноланцетні (1,5–4,5 см завдовшки, 0,1–0,3 см заввишки). Суцвіття — монохазії, часто редуковані до однієї квітки. Бічні квітконосні пагони розташовані по одному в кожному вузлі, другий листок вузла як правило стерильний. Забарвлення віночка від блідо- до темнорожевого. Плід — одногнізда багатонасінна циліндрична коробочка 1,1–1,8 см завдовжки, 0,2– 0,3 см у діаметрі. Зрілі насінини щитоподібні, дрібнозморшкуваті на поверхні, чорні. Цвіте у червні- вересні. Плодоносить у серпні-жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку, Додатку Бернської конвенції. Охороняється в НПП «Гранітно-степове Побужжя» та на заповідних територіях місцевого значення Миколаївської та Кіровоградської обл. Необхідне проведення оптимізації природно-заповідної мережі з включенням усіх локалітетів виду, культивування рослин з метою отримання насіннєвого матеріалу, моніторинг природних та штучних популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов зростання, розробку кар’єрів, гідротехнічне будівництво, надмірний випас.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ряді ботанічних садів.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Бармак, 2006; Екофлора України, 2002; Прядко, Ан- дрієнко, Крицька, 1999; Собко, 1972, 1993; Флора УРСР, 1952; ЧКУ, 1996; Щербакова, 2008; Щербако- ва, Крицька, Новосад, 2004.