УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Лещиця дністровська Gypsophila thyraica Krasnova (G. altissima auct. non L.)

Лещиця дністровська (Gypsophila thyraica Krasnova (G. altissima auct. non L.)) Карта поширення Лещиця дністровська в Україні

Таксономічна належність: Родина Гвоздикові — Caryophyllaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Подільська ендемічна раса збірного комплексу G. altissima s. l.

Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна й пд.-сх. частина Подільської височини. Адм. регіони: Тр, Ів, Хм.

Чисельність та структура популяцій: Відомо кілька ізольованих популяцій на Товтровому кряжі й Середньому Придністров’ї. Популяції малі, приурочені до специфічних відслонень сарматських вапняків та гіпсів на вершинах пагорбів на схилах різної експозиції.

Причини зміни чисельності: Інтенсивне рекреаційне навантаження, витоптування, зникає уздовж стежок і поблизу оглядових площадок на вершинах товтр і гребенів каньйону. Руйнування екотопів унаслідок видобутку вапняку.

Умови місцезростання: На карбонатних відшаруваннях у складі петрофітних варіантів угруповань союзів Artemisio marschalliani-Elytrigion intermediae, Alysso alyssoidis-Sedion albi, а також оригінальних наскельних ценозів зі співдомінуванням Gypsophila thyraica та Cephalaria uralensis. Значно рідше трапляється у складі угруповань союзу Festucion valesiacae. Ксерофіт, кальцефіл.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Багаторічна каудексна рослина з товстуватим коренем та вкороченими неплідними пагонами. Стебла в кількості 3–4, прямостоячі, 35–80 см заввишки, до суцвіття голі, у суцвітті розсіяно-залозистоопушені. Листки лінійно-ланцетні, 0,9–6 см завдовжки, загострені, з трьома жилками, товстуваті, по краю дрібнопилчасті. Суцвіття волотисте, приквіткові листочки плівчасті, широкояйцеподібні, на верхівці відтягнуті у вістря, по краю розсіяно залозистоопушені, квітконіжки тонкі. Чашечка вузькодзвоникувата, майже до середини розсічена на яйцеподібні зубчики. Пелюстки широко-лопаткоподібні, загострені, білі. Коробочка куляста, насінини вкриті тупими короткими горбочками. Цвіте в червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується переважно насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у ПЗ «Медобори», НПП «Подільські Товтри». Збереження популяцій можливе лише в умовах заповідання. Необхідний моніторинг популяцій. Заборонено створення нових кар’єрів, ненормована й неконтрольована рекреації в місцях зростання, руйнування місцезростань.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Кам’янець-Подільському ботанічному саду.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне.

Джерело: Екофлора, 2002; Заверуха, 1985; Краснова, 1971; ЧКУ, 1996.