УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Клаваріадельф товкачиковий Clavariadelphus pistillaris (L.) Donk (Clavaria pistillaris Fr.)

Клаваріадельф товкачиковий (Clavariadelphus pistillaris (L.) Donk (Clavaria pistillaris Fr.)) Карта поширення Клаваріадельф товкачиковий в Україні

Таксономічна належність: Родина Клаварієві — Clavariaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія та Пн. Америка. В Україні його місцезнаходження виявлені на Правобережному та Лівобережному Поліссі, Зх.-українських та Карпатських лісах, Закарпатті, західному, Правобережному та Харківському Лісостепу, на Пд. березі Криму та у Гірському Криму. Адм. регіони: Кв, Чн, См, Лв, Тр, Зк, Чк, Хр, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко або маленькими групами, по 2–3 плодових тіла.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням.

Умови місцезростання: Листяні та мішані ліси; на ґрунті.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плодове тіло широкобулавоподібне, 7–15, інколи до 30 см завдовжки, 2–4, до 6 см у діаметрі, іноді сплющене, поздовжньозморшкувате, м’ясисте, світло-жовте, згодом вохряно-жовте, рудувате, при натискуванні забарвлюється у буруваточервонуватий колір, біля основи з білим міцелієм. М’якуш плодового тіла щільний, білий, на розрізі стає пурпуровобуруватим. Спори видовжено-еліпсоїдні, 7–16×3,7–10 мкм, безбарвні. Базидії до 11 мкм. Їстівний вид. Утворює плодові тіла з кінця серпня і до листопада включно. Мікоризоутворювач.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ, Канівському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, у ПЗ «Мис Мартьян», у НПП «Гомільшанські ліси».

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Їстівний гриб.

Джерело: Акулов, Леонтьєв, 2008; Визначник грибів Укра- їни, 1972; Гіжицька, 1929; Горова, 1979; Дудка, 2002; Карпенко, 1994; Красная книга СССР, 1984; ЧКУ, 1996; Пруденко, Соломахіна, 1998; Саркина, 2001а, б; Саркіна, Придюк, Гелюта, 20