УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Нетопир кажановидний Hypsugo savii (Bonaparte, 1837)

Нетопир кажановидний (Hypsugo savii (Bonaparte, 1837)) Карта поширення Нетопир кажановидний в Україні

Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 18-ти видів роду, єдиний вид роду та один з 25-ти видів родини в Україні.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Поширений у пд. поясі гір Палеарктики від Пн. Африки та Іспанії до Японії, Кореї і Бірми. Українська частина ареалу представлена двома сегментами у приморській зоні Головного пасма Кримських гір, на ділянках КараДаг–Судак та Ялта–Алупка.

Чисельність і причини її зміни: Вкрай низька і у абсолютних вимірах, ймовірно, не перевищує 1000 особин; у загальній вибірці колекційних зразків кажанів з Криму частка складає до 1%. Характер місць перебування виду дозволяє говорити, що з боку людини немає чинників непокою.

Причини зміни чисельності: обмежене поширення типових для виду біотопів.

Особливості біології та наукове значення: Типовим біотопом є скельні відслонення з обрідною рослинністю. За літні сховища правлять тріщини скель, щілини поміж камінням, іноді дупла дерев та горища. Зимові знахідки (за межами України) відомі в будівлях, захищених від холоду щілинах, деколи в дуплах дерев. Комахоїдний вид, живиться дрібними комахами у польоті. В Криму, скоріш за все, веде осілий спосіб життя, проте фактичні знахідки охоплюють лише літній період. Плодить раз на рік (нерідко двійню) у період з початку червня до кінця липня. Статевої зрілості досягає на другий рік життя.

Морфологічні ознаки: Мають деяку схожість лиликом двобарвним (Vespertilio murinus). Як і у Vespertilio, кінець хвоста на 3–7 мм (2–3 хребці) виступає за уропатагій, а верхні ікло і великий премоляр зімкнені. Забарвлення хутра на спині однорідне від світло-полового до бурого із золотавим крапом. Епіблема вузька, без поперечної кристи. Пеніс Г–подібний, різко зігнутий донизу. Довжина тіла — 42–55 мм, хвоста — 31–45 мм, вуха — 12–15 мм, передпліччя — 33–37 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид був занесений до ЧКУ (1980, 1994), EUROBATS, за останнім зведенням МСОП має категорію LC, Бернська конвенція — ІІ додаток. Знаходиться під охороною в заповідниках Гірського Криму. Для збереження виду необхідна охорона місць його можливого перебування.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Досвіду в утриманні в неволі в Україні немає. Для розмноження виду необхідне створення належних умов у природі.

Господарське та комерційне значення: Не має.

Джерело: Абелєнцев, Попов, 1956; Крыжановский, Корнеев, 1988; Ковальова, 1999; Дулицкий, 2001; Дулиць- кий, Михайлова, 2001; Загороднюк, Годлевська, 2001; Загороднюк, Негода, 2001; Годлевская та ін., 2009. Автори: А.І. Дулицький, І.В. Загороднюк Фото: С.В. Газа