УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Нічниця довговуха Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817)

Нічниця довговуха (Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817)) Карта поширення Нічниця довговуха в Україні

Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Руко-крилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 103-х видів роду, один з 10-ти видів роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений на території Зх. та Центральної Європи і Кавказу. В Україні поширення об-межене зх. областями, прикарпатськими областями і Поділлям, загалом збігається з поширенням букових лісів.

Чисельність і причини її зміни: Загальний розмір популяції можна оцінити у кілька сот особин. Загалом Україні відомо лише близько 20–30 знахідок, як в літній, так і у зимовий час, у середньому до 1 реє-страції за рік досліджень. У колекціях частка серед інших кажанів становить лише 0,3%.

Причини зміни чисельності: втрата біотопів і сховищ, зокрема, скорочення площі лісів і масштабні санітарні рубки, спрямовані на зниження частки дуплистих дерев.

Особливості біології та наукове значення: Типовим місцем оселення є великі ма-сиви широколистяних лісів, переважно у передгір’ях. Оселяється в дуплах старих дерев, у суворі зими інколи зустрічається в підземеллях. Теплолюбний вид, умовою успішної зимівлі якого є висока відносна вологість повітря. Осілий, здійснює тіль-ки локальні міграції від місць літування до місць зимівлі. Великих скупчень не утворює ні взимку, ні влітку. Політ повільний, полює на дрібних нічних комах, переважно на га-лявинах, просіках, узліссях. Формує вивод-кові колонії. Плодить раз на рік, в середині червня, по одній малечі. Статевозрілим стає на другий рік життя. Живе до 10 років. Один з природних регуляторів чисельності комах та індикатор букових пралісів.

Морфологічні ознаки: Має типові для роду ознаки: тонкий і гострий траґус, шпора без епіблеми, в обох щелепах по 2 малі премоляри, болона кріпиться при основі пальців. Ключові видові ознаки: пе-редпліччя 40–44 мм, вуха довгі (23–27 мм), їхня довжина перевищує половину довжини передпліччя.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид був занесений до двох видань ЧКУ, EUROBATS, за останнім зведенням МСОП має категорію NT, Бернська конвенція - ІІ додаток. Знаходиться під охороною в запо-відниках Карпатського регіону, Розточчя і Поділля. Ефективна охорона може бути до-сягнута шляхом створення великих запо-відних масивів у зоні широколистяних лісів Прикарпаття, Закарпаття і Поділля.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Загалом дуже вимогливий до умов утриман-ня вид, найкращим заходом для розведення є створення сприятливих умов у природі.

Господарське та комерційне значення: Не має.

Джерело: Абелєнцев, Попов, 1956; Татаринов, 1956; Крочко, 1975, 1990, 1994; Варгович, 1997; Покиньчереда та ін., 1999; Загороднюк, Годлевська, 2001. Автор: І.В. Загороднюк Фото: О.В. Годлевська