УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Синявець Буадюваля (синявець ероїдес) Polyommatus boisduvalii (Herrich-Schafer, [1843])

Синявець Буадюваля (синявець ероїдес) (Polyommatus boisduvalii  (Herrich-Schafer, [1843])) Карта поширення Синявець Буадюваля (синявець ероїдес) в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Синявці (Lycaenidae). Єдиний у фауні України представник групи видів Eros-eroides численного голарктичного підроду Polyommatus s. str. Популяції з Правобережної України належать до підвиду Orientalis Krziwitzky, 1983, з Лівобережної — до номінативного підвиду.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Диз’юнктивний ареал охоплює Пд.-Сх. Польщу, Бєларусь, пн. та сх. Україну, пд. та пд.-сх. області європейської частини Росії, Урал, пн. Казахстан, Пд. Сибір до Алтаю. В Україні зустрічається на Поліссі, у центральній та сх. частинах Лісостепу та у Луганській обл. Дуже локальний. Вірогідно, зник на значних площах української частини ареалу.

Чисельність і причини її зміни: Один з найрідкісніших метеликів у фауні України. Цей завжди рідкісний вид за останні 20 років був знайдений в Україні лише у декількох поодиноких екземплярах.

Причини зменшення чисельності: вирубування лісів і заміна їх штучними лісонасадженнями, розорювання степів, викошування та випалювання трави, інтенсивний випас худоби.

Особливості біології та наукове значення: Біологія виду в Україні вивчена недостатньо. Зустрічається на лісових галявинах, вирубках, узліссях, рідколіссях та різнотравних степах. Дає 1 генерацію на рік. Літ метеликів відбувається у червні–липні. Гусінь розвивається з серпня до травня на зіноваті, астрагалах та, можливо, на гострокільнику.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 27–35 мм. Метелик з типовим для синявців статевим диморфізмом. Самці яскраво-блакитного (номінативний підвид) чи зеленувато-блакитного (підвид оrientalis) кольору з характерною чорною оторочкою завширшки 1,5–2 мм уздовж передніх і зад ніх крил. Самки темні бурокоричневі з більш-менш розвиненим рядком очок та рудих серпиків уздовж краю задніх крил. Низ типового для цього підроду забарвлення.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до Червоної книги метеликів Європи (1998). Необхідний пошук популяцій виду, які ще збереглись. У разі виявлення таких популяцій потрібно докладно вивчити особливості біології виду, створити ентомологічні заказники з метою збереження характерних біотопів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Ксенжопольский, 1912, 1911; Образцов, Шелюжко, 1939; Плющ, 1989б; Різун, Коновалова, Яницький, 2000; Большаков, 2001; Некрутенко, Чиколовець, 2005; Плющ та ін., 2005, 2006; Плющ, 2006, 2007; Львовский, Моргун, 2007. Особисті повідомлення Котенко, Шеш