УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Ковалик Паррейса Alaus parreyssi (Steven, 1830)

Ковалик Паррейса (Alaus parreyssi (Steven, 1830)) Карта поширення Ковалик Паррейса в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-Ковалики (Elateridae). Один зі 100 видів палеотропічного роду; єдиний вид роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. Європа, Передня Азія (до Ірану), Чорноморське узбережжя Кавказу. В Україні — пд. берег Криму — пн. межа ареалу виду.

Чисельність і причини її зміни: В останні 50 років не відзначено. Відомі знахідки В. Плігінського (1916) та В.Г. Доліна (1959) в околицях м. Алушти.

Причини зміни чисельності: вирубування та розчищення соснових лісів Криму (головної гряди Кримських гір), особливо вирубка старих дерев.

Особливості біології та наукове значення: Активний в травні–червні. Личинки живуть у гнилій деревині сосни. Цикл розвитку — 4–5 років. Лялькування спостерігається наприкінці літа — весною. Імаго зимує в лялечній комірці. Зустрічався на вологих місцях біля джерел та водойм, у старих соснових стовбурах на схилах пд. експозиції лісів пд. берега Криму. Імаго живиться попелицями родини хермесових та їхніми виділеннями.

Морфологічні ознаки: 28–32 мм. Тіло трохи опукле. Передньоспинка біла, з двома чорними плямами біля середини та чотирма білими «язичками» біля основи. Надкрила зазвичай чорні, в білих плямах, іноді їхні передні половинки білі з чорними плямами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Необхідно зберігати у природному стані біотопи, де буде виявлено цей вид.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Долін, 1982; ЧКУ. Тваринний світ, 1994. Автори: В.Г. Долін, О.В. Пучков Фото: В.Г. Радченко