Таксономічна належність: Родина Герицієві — Hericiaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Реліктовий вид. Типовий представник роду.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія та Пн. Америка. В Україні відомий з Закарпаття, Карпатських, Прикарпатських, Розтоцьких та Західноукраїнських лісів, Полісся, Правобережного та Харківського Лісостепу, Лівобережного та Донецького злаково-лучного Степу, Гірського Криму та Пд. берега Криму. Адм. регіони: Вл, Кв, Чн, Лв, Тр, Зк, Чк, Кд, Дн, Дц, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності: Збирання населенням, вирубування лісів.

Умови місцезростання: Хвойні (на гнилій деревині ялиці), мішані, букові та дубові ліси (на деревині дуба та бука), зрідка міські насадження, переважно в гірських районах.

Загальна біоморфологічна характеристика: Плодове тіло розміром 10–50 см, складається з численних деревоподібно розгалужених гілочок до 1,5 см завтовшки, що виростають із короткого, часом майже відсутнього стовбура, біле, рожевувато-біле, згодом жовтувате. Гілочки знизу та з боків укриті численними довгими (1–1,5 см), загостреними, прямими або злегка зігнутими, звисаючими донизу шипами одного кольору з плодовим тілом. Спори 4,5–6×4,6–5,5 мкм, округлі до кулястих, безбарвні. Споровий порошок білий. М’якуш білий, м’ясистий, з віком твердне, без особливого запаху, з слабким присмаком редьки. Пряжки є. Плодові тіла з’являються у серпні–жовтні.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ, ПЗ «Розточчя», Канівському, Кримському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, а також в НПП «Святі Гори».

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Зберігається в колекції культур шапинкових грибів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Господарське та комерційне значення: Руйнівник деревини. Гриб їстівний у молодому віці.