Таксономічна належність: Родина Печерицеві — Agaricaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Вид з диз’юнктивним євразійським ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія. В Україні відомий з Закарпаття (с. Плоске Свалявського р-ну), Центрального Полісся (окол. смт. Ворзель Київської обл.), Правобережного злаково-лучного Степу (Березівське л-во у Березівському р-ні Одеської обл.), Гірського Криму (пд. схил хребта Бабуган-яйла), Пд. берега Криму (ПЗ «Мис Мартьян»). Адм. регіони: Кв, Зк, Од, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Зрідка трапляється поодинці або групами з 2–3 плодових тіл.

Причини зміни чисельності: Розорювання лук, вирубування лісів, кислотні дощі.

Умови місцезростання: Хвойні, хвойно-широколистяні ліси, луки.

Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка яйцеподібна, куляста, опукло розпростерта, з віком з низьким, ледь виступаючим блідо-буруватим горбком, біла, вкрита білими лусочками, з тонким бахромчастим краєм, 4–10 см в діаметрі. Пластинки вільні, густі, білі, згодом світло-рожеві, від дотику стають брудно-коричневими. Спори 8–9×5–5,5 мкм, еліпсоїдні, еліпсоїднояйцеподібні, гладенькі, безбарвні. Споровий порошок білуватий, білувато-кремовий. Ніжка 6–12×0,6–1 см, доверху звужується, біля основи з бульбою, бруднувато-біла, з часом бруднувато-коричнева, гола, волокниста, з широким відстаючим рухомим кільцем. М’якуш білий, на зламі трохи червоніє біля основи ніжки, з запахом редьки, без особливого смаку. Плодові тіла з’являються у серпні–жовтні. Гумусовий сапротроф, міцелій якого знаходиться в нижніх шарах підстилки.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в ПЗ «Мис Мартьян». Необхідно вести пошук нових місцезнаходжень та брати їх під охорону. Вид слід виділити в чисту культуру і підтримувати у відповідних колекціях культур. Можливе штучне вирощування і розселення гриба.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтотвірне. Їстівний.