УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Красик(Пістрянка) понтійський Zygaena sedi (Fabricius, 1787)

Красик(Пістрянка) понтійський (Zygaena sedi (Fabricius, 1787)) Карта поширення Красик(Пістрянка) понтійський в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Пістрянки (Zygaenidae). Один з 101 видів роду; один з 18 видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні: Балкани, Пд.-Сх. Європа, Мала Азія. В Україні — у сх. частині пд. берега Криму.

Чисельність і причини її зміни: За даними 26-річних моніторингових досліджень у Карадазькому ПЗ та на прилеглих територіях встановлені значні коливання чисельності. Період коливань 4–6-річний. Пікові значення чисельності — до кількох сотень метеликів на 1 годину маршрутного обліку. Такі значення тримаються 1–2 роки, після чого наступає 3–5-річна депресія чисельності: імаго спостерігаються поодинокими особинами, ці коливання чисельності, ймовірно, мають природні причини.

Причини зменшення чисельності: у деяких популяціях — курортне будівництво, розширення площ виноградників.

Особливості біології та наукове значення: Мешкає у лучно-степових біоценозах, від практично нульових позначок до 300 м н. р. м. у місцях перебування кормової рослини гусені — горошку стрункого (далматського), переважно розташованих на пн. та зх. схилах гір. На пд. схилах зустрічається у найбільш мезофітних їх частинах. У Карадазькому ПЗ у 1980-х рр. спостерігалися локальні колонії цього виду виключно на пн. та зх. схилах гір. З середини 1990-х вони стали поступово переходити до низових частин пд. схилів і зараз існують лише там; причини цього не з’ясовані. Моновольтинний вид, літ метеликів — з кінця травня до середини липня. Самка відкладає яйця окремими рядками (до 6–14 яєць) на листя кормової рослини. Розвиток яйця — 7 днів. Гусінь перших віків мінує, пізніше скелетує листя, розвивається близько 20 днів і в першій декаді липня зупиняє живлення, впадаючи у діапаузу до квітня наступного року. Навесні розвиток триває близько 3 тижнів, гусінь живиться молодим листям та квітковими бруньками, обгризає молоді пагони. Заляльковування — в другій декаді травня на трав’янистих рослинах у жовтому коконі. Лялечка розвивається 11–16 днів.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 26–33 мм. Переднє крило темно-зеленувато-синє з добре розвинутим малюнком з трьох пар відносно великих кутастих частково злитих червоних плям з білуватою облямівкою. Заднє крило червоне з вузькою темно-зеленувато-синьою облямівкою на зовнішньому краї. Черевце темнозеленувато-синє.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карадазькому ПЗ. Доцільно створити ентомологічні заказники в інших його місцях перебування (із забороною випасання худоби та сінокосу).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Проводилося К.О. Єфєтовим, однак досить трудомістке.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Holik, Sheljuzhko, 1956; Будашкин, 1987; Efetov,1996; Будашкин, 2004; Efetov, 2004; 2005. Автори: Ю.І. Будашкін, К.О. Єфетов Фото: К.О. Єфетов