УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Целонітес абревіатус кримський Celonites abbreviatus tauricus Kostylev, 1935

Целонітес абревіатус кримський (Celonites abbreviatus tauricus Kostylev, 1935) Карта поширення Целонітес абревіатус кримський в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Складчастокрилі оси (Vespidae).

Природоохоронний статус: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Єдиний представник тропічної підродини Masarinae в фауні України. Ареал виду включає Пд. Європу, Кіпр, Туреччину, Ізраїль, Марокко. Кримський підвид — ендемік Криму (тут пролягає пн.-сх. межа ареалу виду).

Чисельність і причини її зміни: Дуже ньзька.

Причини зміни чисельності: підвищене рекреаційне навантаження, забруднення місцеперебувань побутовим сміттям.

Особливості біології та наукове значення: Мешкає в степових ценозах, фриганах та рідколіссях пд. берега Криму. Хортобіонт. На рік дає 1 генерацію. Літає з середини червня до середини липня. Імаго і личинки живляться пилком і нектаром самосила гайового, рідше — самосила білоповстистого. Самки споруджують гнізда із циліндричних земляних комірок, прикріплених до поверхні каменів. Після відкладання яйця оса заготовляє хлібець, що складається з пилка й нектару. Зимує передлялечка.

Морфологічні ознаки: Від інших Vespidae відрізняється булавоподібними антенами. Чорний з блідо-жовтим малюнком, тегули і ноги оранжеві. Довжина тіла — 7–9 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Необхідне надання заповідного статусу всім територіям, де було виявлено вид.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Костылев, 1935; Bellmann, 1984; Фатерыга, 2005. Автори: С.П. Іванов, О.В. Фатерига Фото: О.В. Фатерига