УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Вовче лико Софії Daphne sophia Kalen.

Вовче лико Софії (Daphne sophia Kalen.) Карта поширення Вовче лико Софії в Україні

Таксономічна належність: Родина Тимелеєві — Thymelaeaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Вузькоендемічний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Приурочений до басейну р. Сіверський Донець (пд. відроги Середньоруської височини). Виділяється чотири р-ни локалізації виду: Бєлгородсько-Шебекінський, Валуйсько-Волоконівський, Ровеньківський та Новооскольський в межах Бєлгородської, Воронезької, Харківської областей. В Україні відомо 4 локалітеи виду: три у Вовчанському р-ні і один у Двурічанському (Харківська обл.). Адм. регіон: Хр.

Чисельність та структура популяцій: Ценопопуляції мають переважно скупчений тип розподілу рослин у ценозах. У межах кл. Rhamno-Prunetea ценопопуляції мали рівноважний характер, в межах кл. HelianthemoThymetea — депресивний. У популяції поблизу с. Охрімівка за даними обліку чисельність особин в різні роки коливається від 40 до 200 пагонів, за останніми даними (2006 р.) — 175 рослин. Біля с. Мала Вовча чисельність виду станом на 2004 р. складала 770 пагонів, біля с. Жовтневе Друге станом на 2007 р. 600 пагонів, а біля с. Колодязне — близько 1500.

Причини зміни чисельності: Із усіх 21 відомих місцезнаходжень 8, і в тому числі одне з території України, не збереглися до нашого часу. Причиною є суцільні й вибіркові рубки та лісонасадження на схилах, видобування крейди, збирання рослин на букети; особливості біології виду (плоди опадають нестиглими).

Умови місцезростання: Екотонні угруповання чагарникового характеру (кл. Rhamno-Prunetea) між лісовою (кл. QuercoFagetea, Erico-Pinetea) та степовою (кл. FestucoBrometea) рослинністю і угрупованнями на крейдяних відслоненнях (кл. HelianthemoThymetea) на схилах балок. Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Нанофанерофіт. Кущ 30–175 см заввишки. Пагони розгалужені. Кора темно-сіра, на молодих гілках бура. Листки оберненояйцеподібні, сірувато-зелені, зісподу білувато-опушені. Квітки білі, 11–14 мм завдовжки, зібрані пучками на верхівках гілок. Плід яскравочервона кістянка, опадає недостиглим. Цвіте в травні–липні. Розмножується вегетативно кореневими пагонами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняють у Вовчанському ландшафтному заказнику. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю рослин, порушення умов місцезростання (рубки, терасування схилів та лісопосадки).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, ботанічних садах Київського та Харківського університетів.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське, протиерозійне.

Джерело: Банік, Тверетінова, Волкова, та ін., 2007; Мельник, 1995; Мильков, Бережной, 1990; Расевич, 2008; Смолко, 1967; Талиев, 1912; Kaleniczenko, 1949; Melnik, 1996.