УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ковила Залеського Stipa zalesskii Wilensky (S. rubens P. Smirn., S. rubentiformis P. Smirn., S. glabrata P. Smirn.)

Ковила Залеського (Stipa zalesskii Wilensky (S. rubens P. Smirn., S. rubentiformis P. Smirn., S. glabrata P. Smirn.)) Карта поширення Ковила Залеського в Україні

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Вид на зх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Східнопричорноморсько-казахстанський вид, типовий для казахстанських степів, а в європейській частині займає лише сх. частину Приазов’я та бас. Сіверського Дінця. В Україні трапляється на Старобільщині, Донбасі та Сх. Приазов'ї. Адм. регіони: Дц, Лг.

Чисельність та структура популяцій: В заповідниках популяції займають значні (десятки га) площі, поза їх межами популяції представлені плямистими локалітетами на збійному тлі степових пасовищ і схилів балок у вигляді численних скупчень.

Причини зміни чисельності: Розорювання степів та нераціональні форми природокористування (надмірне випасання, забудова, забруднення степових ділянок). В заповідниках — недотримання регуляційного режиму.

Умови місцезростання: Плакорні та пологосхилові степові простори з чорноземами звичайними середньо- та малогумусними. На крутіших схилах та на їх перегинах на еродованих чорноземах з виходами на поверхню кам'янистих порід. Екотопи виявляють трохи підвищену карбонатність ґрунтів і відносно вищу континентальність клімату. В умовах надмірних пасовищних навантажень та частих палів вид одним із перших зникає з травостоїв, але доволі швидко поновлюється за умови помірного випасання худоби і зберігає свої позиції, але пізніше витісняється караганою кущовою (Caragana frutex (L.) К. Koch). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина, щільнодернинний степовий злак. Стебла 40–80 см заввишки. Листки тонкі, щетиноподібнозгорнуті, з обох боків густо вкриті сосочками, шипиками та щетинками. Волоть з 4–6 колосками. Білопірчастий остюк 27– 33 см завдовжки. Цвіте у травні–липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Європейського червоного списку. Охороняється у відділеннях Луганського («Стрільцівський степ» та «Провальський степ») і Українського степового ПЗ, а також в ряді заказників місцевого значення. Заборонено розорювання, заліснення ділянок, пошкодження дернин, надмірне випасання худоби, збирання насіння на букети.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Донецькому ботанічному саду НАН України.

Господарське та комерційне значення: Кормове, декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне, ценозоформуююче.

Джерело: Дідух, Ткаченко, Плюта та ін., 1998; Лавренко, 1980; Лавренко, Дохман, 1933; Кондратюк, Бурда, Остапко, 1985; Клоков, Осычнюк, 1976; Кондратюк, Чуприна, 1992; Красная книга СССР. Дикорастущие виды флоры СССР, нуждающиеся в охран