УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Сверція багаторічна (бешишниця багаторічна) Swertia perennis L. (incl. S. alpestris Baumg. ex Fuss, S. perennis L. subsp. alpestris (Baumg. ex Fuss) Simonk.)

Сверція багаторічна (бешишниця багаторічна) (Swertia perennis L. (incl. S. alpestris Baumg. ex Fuss, S. perennis L. subsp. alpestris (Baumg. ex Fuss) Simonk.)) Карта поширення Сверція багаторічна (бешишниця багаторічна) в Україні

Таксономічна належність: Родина Тирличеві — Gentianaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Рідкісний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європейський вид, поширений у Піренеях, Альпах, Апеннінах, Судетах, Карпатах і Балканах; проникає на рівнинну у Центральній та Сх. Європі, до балтійського узбережжя. В Україні: у Карпатах (Свидовець, Чорногора, Мармароські й Чивчино-Гринявські масиви), на Малому Поліссі, пн.-зх. Поділлі, зник на Розточчі. У рівнинних оселищах трапляється підвид бешишниця звичайна типова — subsp. perennis, натомість у Карпатах — гірський підвид бешишниця звичайна альпійська — subsp. alpestris. Адм. регіони: Рв, Лв, Ів, Зк, Чц, Хм.

Чисельність та структура популяцій: Популяції невеликі за площею і чисельністю. Як правило, налічують близько сотні генеративних особин і займають площу до 0,1 га. Переважна більшість особин є вегетативними.

Причини зміни чисельності: Гірські популяції стабільні, рівнинні перебувають під загрозою зникнення через осушувальну меліорацію. Низка популяцій на Розточчі й Волино-Поділлі за останні десятиліття зникли.

Умови місцезростання: Угруповання карбонатних боліт союзу Magnacaricion і порядку Molinietalia, а в Карпатах ще й приджерельні й приструмкові ділянки, що належать до союзу Cratoneurion commutati. Гігрофіт, кальцефіл.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна довгокореневищна рослина 10–70 см заввишки. Прикореневі листки блискучі, еліптичні, тупі; стеблові — видовжено-еліптичні або ланцетні, гострі, розташовані супротивно, рідше почергово. Квітконосний пагін розгалужений лише у суцвітті, несе 1–40 квіток. Пелюстки бруднофіолетові, пунктирно-смугасті, видовженоланцентні, гострі, 10–16 мм завдовжки, мають по два війчасті нектарники. З бічних бруньок на кореневищах розвиваються столони, що забезпечують вегетативне розростання. Плід яйцеподібна коробочка 10–13 мм завдовжки. Цвіте в серпні–вересні, плодоносить у вересні. Розмножується вегетативно й насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Карпатському БЗ, Карпатському НПП, ландшафтному заказнику «Верхобузькі болота» (Львівська обл.), Бущанському заказнику і Дермансько-Мостівському РЛП (Рівненська обл.). Заборонено порушення гідрологічного режиму місць зростання, проведення як осушувальної меліорації, так і надмірного підтоплення.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: Андрієнко, Антонова, 1986; Андрієнко, Прядко, 2001; Кагало, 1990; Кобів, 2004; Zapałowicz, 1889.