УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Андрена червоноплямиста Andrena (Melandrena) stigmatica Morawitz, 1895

Андрена червоноплямиста (Andrena  (Melandrena) stigmatica  Morawitz, 1895) Карта поширення Андрена червоноплямиста в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Андреніди (Andrenidae). Один із 65 видів голарктичного підроду Melandrena всесвітньо поширеного роду Andrena (близько 1500 видів). Один із 170 видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Дуже рідкісний вид, відомий лише за першоописом самок із Туркменістану та знайдений в Ірані й у Криму, де залишився лише в Опукському, Карадазькому, Казантипському ПЗ та околицях м. Сімферополя.

Чисельність і причини її зміни: Дуже рідкісний, відносно крупний яскравий вид, який може слугувати здобиччю для колекціонерів. Чисельність знижується через різке зменшення кількості кормових рослин — головачок і скабіози.

Особливості біології та наукове значення: Літає наприкінці літа та початку осені. Гніздування не відомо. Антофіл, живиться некта ром та пилком рослин, приурочений до квітів родини черсакові (Dipsacaceae), зокрема головачки уральської (Cephallaria uralensis), та кримського ендеміка — скабіози кримської (Scabiosa taurica). Особливості поширення виду цікаві для зоогеографічних досліджень.

Морфологічні ознаки: Самка: довжина тіла 14–15 мм. Голова, груди, ноги й останні тергуми черевця, починаючи з 4, чорні. Шпори всіх ніг і перші три тергуми червонуваті, їх вершинні частини напівпрозорі, боки 2 тергуму мають по одній чорній плямі. Крила прозорі, по краю злегка затемнені. Жилки крил (крім костальної) червонуваті. Лицьова й нижня частина голови, скроні покриті густими чорно-коричневими волосками. Потилиця й тім'я опушене жовтуватими волосками. Щиток і щитик опушені довгими червонуватими волосками. Проміжний сегмент (крім серединного поля) опушений ще більш довгими жовтуватими волосками. Тергуми з 1 по 4 опушені коротшими жовтуватими волосками, більш густими на боках. На 4 тергумі помітна домішка довгих чорних волосків. Такими ж довгими чорними волосками повністю покриті 5-й і 6-й тергуми. Самець дуже подібний до самки, але більш витончений. Скроні короткі. Вусики значно довші, доходять до задньощитика. Пунктирування щитка й щитика густіше, непунктироване поле в центрі займає меншу площу. Дорсальний зубець гонококсиду геніталій самця виражений слабко. Забарвлення, як у самки, край 6 й 7 тергуми покриті короткими густими прилягаючими одне до одного коричневими волосками. Довжина тіла 12–13 мм.

Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняється в Опукському, Карадазькому та Казантипському ПЗ. Необхідно творити заказники в інших місцях мешкання виду та охороняти його кормові рослини.

Господарське та комерційне значення: Має значення як запилювач різних видів черсако вих. У комерційних цілях вид не використовується.

Джерело: Morawitz, 1895; Gusenleitner, Schwarz, 2002; Рад- ченко, Иванов, 2004; Радченко, 2005. Автори: В.Г. Радченко, С.П. Іванов Фото: В.Г. Радченко