УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Зеленоплідниця фіолетова Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov. (Poa violacea Bellardi)

Зеленоплідниця фіолетова (Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov. (Poa violacea Bellardi)) Карта поширення Зеленоплідниця фіолетова в Україні

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Пд.-середньоєвропейський високогірний (субальпійський) вид на пн.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: У горах Середньої Європи і Середземномор’ я: Піренеї, Альпи, Апенніни, Балкани, Карпати. В Україні — на Чорногорі (г. Шешул, Говерла, Туркул, Козли, Ребра, Шпиці, Бребенескул, Піп Іван), Чивчинах (г. Чивчин, Балтагур), Свидовці (г. Драгобрат, Герешаска) і Мармароських горах. Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Ізольовані локальні популяції малі, чисельністю у декілька десятків або сотень особин. Вікова структура популяцій часто неповночленна. Самопідтримання забезпечується насіннєвим розмноженням у поєднанні з повільним вегетативним розростанням і тривалим онтогенезом.

Причини зміни чисельності: Стенотопність виду. Популяції скорочуються в процесі первинних і вторинних сукцесій та випадкових ендогенних змін внаслідок низької чисельності особин і малої площі оселищ. Загрозу становлять надмірні рекреаційні навантаження.

Умови місцезростання: Субальпійський і альпійський пояси (1500– 2000 м н.р.м.) на скелях і відслоненнях порід, слабозадернованих лучних ділянках стрімких схилів здебільшого сх. і пд.-сх. експозицій на свіжих слабокислих і нейтральних ґрунтах, сформованих на пісковиках або породах з невисоким вмістом карбонатів. В угрупованнях петрофільного ряду з розрідженим травостоем в асоціаціях Achilleo schurii-Dryadetum (кл. Carici rupestris-Kobresietea bellardii) та SaxifragoFestucetum versicoloris (кл. Elyno-Seslerietea). Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна щільнодернинна рослина 20–60 см заввишки. Утворює дуже густі дернини без повзучих пагонів. Листки щетиноподібно-згорнуті, 0,3–0,8 мм діаметром, жорсткі, з довгим язичком. Волоть розлога, з шорсткуватими гілочками. Колоски 3–4 (6)-квіткові, зелено-фіолетові. Нижня квіткова луска з 5 малопомітними жилками, остеподібним закінченням або коротким остюком, при основі з жорсткими волосками. Колоскові луски шкірясто-плівчаті, ланцетнояйцеподібні, з 1–3 жилками. Цвіте у липні. Плодоносить у серпні–вересні.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському НПП і Карпатському БЗ. Необхідно створити нові охоронні території (на г. Герешаска і Бребенескул). Доцільно проводити моніторинг популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов екотопів виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне.

Джерело: Малиновський, Крічфалушій, 2002; Малиновський, Царик, Кияк, Нестерук, 2002; Прокудин, Вовк, Петрова и др., 1977; Чопик, 1976.