УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ковила дніпровська Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin (S. joannis Čelak. subsp. sabulosa (Pacz), Lavrenko, S. pennata L. subsp. sabulosa (Pacz) Tzvelev, S. sabulosa (Pacz.) Sljuss.)

Ковила дніпровська (Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin (S. joannis Čelak. subsp. sabulosa (Pacz), Lavrenko, S. pennata L. subsp. sabulosa (Pacz) Tzvelev, S. sabulosa (Pacz.) Sljuss.)) Карта поширення Ковила дніпровська в Україні

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Рідкісний на пн. межі поширення вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна та сх. Європа, Передкавказзя, Пд. Сибір, пн. Середньої Азії. В Україні — Пд. Полісся, борова тераса Дніпра, Сх. Лісостеп, річкові та приморські піски степової частини країни. Адм. регіони: Кв, См, Чк, Дн, Хр, Дц, Лг, Хс, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції трапляються спорадично, займають невелику площу, що пов’язано з екологічними особливостями виду. За сприятливих умов, особливо відсутності значного випасу, сягає рівня домінанта.

Причини зміни чисельності: Антропогенні: перевипас, розробка піщаних кар’єрів, заліснення території. Природні: вузька еколого-ценотична амплітуда, низька конкурентна здатність. За умови заповідного режиму, після пасовищної демутації, відновлюються відносно добре, але на подальших стадіях сукцесії зникає.

Умови місцезростання: Сухі бідні псамофітно-степові ценози борових піщаних терас та приморських пісків. У Степовій зоні зустрічається також на супіщаних ґрунтах по схилах балок. Типові угруповання кл. Festucetea vaginatae, серед розріджених соснових лісів (кл. Pulsatetillo-Pinetea) до фази змикання їх крон. Ксерофіт, псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Щільнодернинний злак до 1,1 м заввишки. Стебла голі або слабко шорсткуваті під вузлами. Стеблові листки 4–16 см завдовжки та до 1,2–3 мм завширшки, піхви зовні гостро-шерсткі від відігнутих щетинок. Неплідні гони сизувато-зелені, 10–15 см завдовжки, коротші за стебло; листки знизу голі та гладенькі, зверху голі або трохи шорсткуваті; язички яйцеподібно-продовгуваті, з відтягнутою трикутною верхівкою; піхви голі або слабко шорсткуваті. Волоть з 8–17 колосків; її вісь 11–18 см завдовжки, гола, на нижньому вузлі з пензликом волосків; колоскові луски до 5–7,5 см завдовжки; нижня квіткова луска 17– 21 мм завдовжки, дві крайові смужки волосків не доходять до основи остюка, середня значно довша за бокові; остюк у нижній закрученій частині шорсткуватий, у верхній — пірчастий; гола частина остюка жовтувата а потім коричнева. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Луганському та Українському степовому (відділення «Стрільцівський степ») ПЗ та інших заповідних об'єктах. Заборонено добування піску, заліснення ділянок, випасання та інша діяльність, що пов’язана з порушенням екотопів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Ґрунтоутвірне, протиерозійне, ценозоформуюче, декоративне.

Джерело: Клоков, Осычнюк , 1976; Флора УРСР, 1940; Пачоский, 1914; Прокудин и др., 1977; Рослинність УРСР. Степи, кам’янисті відслонення, піски, 1971; Слюсаренко, 1963; Цвелев, 1976; ЧКУ, 1996; Martinovský, 19