УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Зеленоплідниця фіолетова Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov. (Poa violacea Bellardi)

Зеленоплідниця фіолетова (Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov. (Poa violacea Bellardi)) Карта поширення Зеленоплідниця фіолетова в Україні

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Пд.-середньоєвропейський високогірний (субальпійський) вид на пн.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: У горах Середньої Європи і Середземномор’ я: Піренеї, Альпи, Апенніни, Балкани, Карпати. В Україні — на Чорногорі (г. Шешул, Говерла, Туркул, Козли, Ребра, Шпиці, Бребенескул, Піп Іван), Чивчинах (г. Чивчин, Балтагур), Свидовці (г. Драгобрат, Герешаска) і Мармароських горах. Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Ізольовані локальні популяції малі, чисельністю у декілька десятків або сотень особин. Вікова структура популяцій часто неповночленна. Самопідтримання забезпечується насіннєвим розмноженням у поєднанні з повільним вегетативним розростанням і тривалим онтогенезом.

Причини зміни чисельності: Стенотопність виду. Популяції скорочуються в процесі первинних і вторинних сукцесій та випадкових ендогенних змін внаслідок низької чисельності особин і малої площі оселищ. Загрозу становлять надмірні рекреаційні навантаження.

Умови місцезростання: Субальпійський і альпійський пояси (1500– 2000 м н.р.м.) на скелях і відслоненнях порід, слабозадернованих лучних ділянках стрімких схилів здебільшого сх. і пд.-сх. експозицій на свіжих слабокислих і нейтральних ґрунтах, сформованих на пісковиках або породах з невисоким вмістом карбонатів. В угрупованнях петрофільного ряду з розрідженим травостоем в асоціаціях Achilleo schurii-Dryadetum (кл. Carici rupestris-Kobresietea bellardii) та SaxifragoFestucetum versicoloris (кл. Elyno-Seslerietea). Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна щільнодернинна рослина 20–60 см заввишки. Утворює дуже густі дернини без повзучих пагонів. Листки щетиноподібно-згорнуті, 0,3–0,8 мм діаметром, жорсткі, з довгим язичком. Волоть розлога, з шорсткуватими гілочками. Колоски 3–4 (6)-квіткові, зелено-фіолетові. Нижня квіткова луска з 5 малопомітними жилками, остеподібним закінченням або коротким остюком, при основі з жорсткими волосками. Колоскові луски шкірясто-плівчаті, ланцетнояйцеподібні, з 1–3 жилками. Цвіте у липні. Плодоносить у серпні–вересні.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському НПП і Карпатському БЗ. Необхідно створити нові охоронні території (на г. Герешаска і Бребенескул). Доцільно проводити моніторинг популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов екотопів виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне.

Джерело: Малиновський, Крічфалушій, 2002; Малиновський, Царик, Кияк, Нестерук, 2002; Прокудин, Вовк, Петрова и др., 1977; Чопик, 1976.