УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Волошка білоперлинна Centaurea margarita-alba Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. margarita-alba (Klokov) Dostál; C. margaritalba Klokov, ortho)

Волошка білоперлинна (Centaurea margarita-alba Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. margarita-alba (Klokov) Dostál; C. margaritalba Klokov, ortho)) Карта поширення Волошка білоперлинна в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: виду Вузьколокальний стенотопний ендемік, представник реліктового комплексу перлистих волошок.

Ареал виду та його поширення в Україні: Нижнє Побужжя. В останнє десятиліття вид повністю зник з околиць м. Миколаєва (лівий берег Бузького лиману, мікрорайон «Ліски»). Його нові місцезнаходження виявлено біля с. Ковалівка Миколаївського р-ну, с. Баловне Ново-Одеського р-ну та с. Михайло-Ларине Жовтневого р-ну. Адм. регіон: Мк.

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції займають площу 30– 40 га, просторова структура компактнодифузного типу, чисельність нестабільна, декілька десятків тисяч генеративних особин. У віковому спектрі переважають особини генеративної фази.

Причини зміни чисельності: Ізольованість і генотипна одноманітність популяцій, стенотопність, біологічне старіння і поглинання виду в процесі гібридизації з Centaurea diffusa Lam., знищення первинних місць зростання, забудова, розорювання і заліснення піщаних арен та лісових галявин, пасквальні та рекреаційні навантаження.

Умови місцезростання: Піщані арени в заплаві р. Пд. Буг в угрупованнях кл. Festucetea vaginatae. Ксерофіт. Псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічник або озимий однорічник 50–150 см заввишки. Стебла прямостоячі, від середини дуже розгалужені, як і листки густопавутинисті. Листки пірчасторозсічені на вузьколінійні сегменти. Обгортки кошиків кулясті, придатки їх листочків перлинно-білі, шовковисті, часто з світлобурою смужкою по кілю, яка біля основи розширюється в інтенсивніше забарвлену рудувату цятку. Зовнішні лійкоподібні квітки кошика рожеві або пурпурові, внутрішні трубчасті блідорожеві. Сім’янки світлобурі. Цвіте у червні–вересні. Плодоносить у липні–жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. У 2005 р. затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Охороняється у заповідному урочищі «Андріївське» та заказнику «МихайлоЛаринський». Необхідні відновлення популяцій, репатріація в первинні біотопи, культивування в ботанічних садах. Заборонено забудову, заліснення галявин і відкритих ділянок піщаного степу, збирання рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, ґрунтозахисне.

Джерело: Деркач, 2005, 2006; Клоков, 1935; Крицька, Деркач, 1991; Собко, Крицкая, 1973; Флора европейской части СССР, 1994; Флора УРСР, 1965; ЧКУ, 1996.