УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Булатка червона Cephalanthera rubra (L.) Rich. (Serapias rubra L.)

Булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich. (Serapias rubra L.)) Карта поширення Булатка червона в Україні

Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісна рослина зі складною біологію розвитку.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Середня та Мала Азія, Іран, Пн. Африка. В Україні — Закарпаття, Карпати, Полісся, Лісоcтеп, Гірський Крим, Степ (рідко). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Чк, Пл, Дц, Лг, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяцій багато, в них нараховується від кількох особин до 30–40, їх щільність низька. Вони неповночленні, переважають дорослі вегетативні рослини, молоді рослини відсутні або становлять невеликий відсоток.

Причина зміни чисельності: Зривання на букети, руйнування екотопів, вирубка лісів, заміна насаджень штучними культурами.

Умови місцезростання: Тінисті та розріджені листяні і хвойні ліси, серед чагарників, на узліссях, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea (порядок Fagetalia sylvaticae, Dentaria-Fagetalia, Querco-Carpinetalia betuli), Quercetea pubescenti-petraeae (порядок OrnoCotinetalia), Erico-Pinetea (порядок EricoPinetalia). Вид є діагностичним для угруповань підсоюзу Cephalanthero-Fagenion кл. QuercoFagetea. Рослини зростають на ґрунтах різної вологості і кислотності, з перевагою багатих на гумус та вапно. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 25–50 см заввишки. Кореневище висхідне. Стебло тонке, пряме або трохи звивисте, вісь суцвіття і зав’язь вгорі залозисто опушені. Листки 4–5, ланцетні, до 12 см завдовжки. Суцвіття негусте, з 2–8 (12) великих лілово-рожевих, з білуватою губою квіток. Приквітки лінійно-ланцетні, майже дорівнюють зав’язі. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, дрібно опушені, до 2,5 см завдовжки, внутрішні — овально-ланцетні, коротші від зовнішніх. Губа білувата, на верхівці і по краях рожева. Зав’язь скручена, сидяча, опушена. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням і вегетативно. За несприятливих умов рослина може до 20 років вести підземний спосіб життя.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ, Черемському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя» ПЗ, Карпатському, «Ужанському», «Синевир», «Подільські Товтри », «Святі гори» НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання, суцільні рубки лісів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, ботанічному саду Львівського національного університету ім. Івана Франка, але культивують рідко через низьку ефективність приживання.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Вахрамеева, Денисова, Никитина и др. 1991; Ка- талог раритетного біорізноманіття... 2002; Собко, 1989; ЧКУ, 1996; Чорней, Буджак, Токарюк та ін. 2002; Zahulsky, 2000.