УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ложечниця піренейська Cochlearia pyrenaica DC. (incl. C. polonica auct. non E.Froehl.)

Ложечниця піренейська (Cochlearia pyrenaica DC. (incl. C. polonica auct. non E.Froehl.)) Карта поширення Ложечниця піренейська в Україні

Таксономічна належність: Родина Капустяні (Хрестоцвіті) — Brassicaceae (Cruciferae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Унікальна реліктова популяція гірського виду в рівнинних умовах Сх. Європи за межами основного ареалу. Має важливе значення для подальших філогеографічних і таксономічних досліджень.

Ареал виду та його поширення в Україні: Середня та Атлантична Європа (переважно гори). В Україні відомий з єдиного локалітету на пн.-зх. Поділлі у верхів’ях р. Зх. Буг. Адм. регіон: Лв.

Чисельність та структура популяцій: Єдина малочисельна популяція у Колтівській улоговині між сс. Колтів і Верхобуж Золочівського р-ну: 150–250 вегетуючих особин різного віку (крім ювенільних) й 30–100 генеративних. Чисельність генеративних ос. істотно змінюється від року до року. У випадках штучного руйнування дернини, яку утворюють мезофітні лучні злаки, відбувається формування локальних скупчень виду з високою чисельністю.

Причини зміни чисельності: Біологічні особливості (тривалий, до 3–5 років, розвиток вегетативних особин, які після цвітіння й плодоношення відмирають) зумовлюють стенотопність і низьку конкурентну здатність виду в умовах експансії злаків, що утворюють потужну дернину, яка обмежує можливості природного поновлення виду.

Умови місцезростання: Мезофітизовані унаслідок осушення боліт лучні угруповання союзу Magnocaricion elatae (підсоюз Caricenion rostratae). Гігрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Голий трав’яний напіврозетковий багаторічний монокарпік, 15–35 см заввишки. Стебло галузиться від основи. Листки розеткові — довгочерешкові, трикутнояйцеподібні, круглясті або ниркоподібні, при основі серцеподібні, по краю цілісні або хвилясті; стеблові — короткочерешкові або сидячі (верхні) від трикутно-яйцеподібних з серцеподібною основою і заокруленозубчастих по краю до майже цілісних або трохи надрізаних (верхні). Квітки білі, зібрані в прості китиці, спочатку густі, пізніше видовжені. Плід голий розкривний еліптичний стручечок. Цвіте від квітня до серпня, максимум цвітіння — наприкінці квітня; плодоносить у травні–вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Локалітет знаходиться на території ландшафтного заказника «Верхобузькі болота» (Львівська обл.). Необхідним є моніторинг популяції, створення НПП «Північне Поділля», що сприятиме організації менеджменту болотних екосистем. Заборонено збирання рослин, гербаризацію, порушення гідрологічного режиму, заліснення території.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Вітамінне, жироолійне, лікарське, харчове.

Джерело: Екофлора України, 2007; Флора европейской части СССР, 1979; Флора УРСР, 1953; ЧКУ, 1996; Atlas Florae Europaeae, 1996; Cieślak, Ronikier, Koch, 2007; Flora Europaea, 1993; Kochjarová, Valachovič, Bureš, Mráz, 2006; Polska Czerwo