УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Шолудивник високий Pedicularis exaltata Besser (P. hacquetii exaltata (Besser) Klaster, P. sumana Grec. var. exaltata (Besser) Limpr.)

Шолудивник високий (Pedicularis exaltata Besser (P. hacquetii exaltata (Besser) Klaster, P. sumana Grec. var. exaltata (Besser) Limpr.)) Карта поширення Шолудивник високий в Україні

Таксономічна належність: Родина Вовчкові — Orobanchaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Середньоєвропейський реліктовий вид в ізольованих локалітетах на пн.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Румунія (Сх. й Пд. Карпати), Україна (пн.-зх. Поділля, Чернігівське Полісся), Білорусь та Польща (Біловезька пуща), Словаччина. В Україні достовірно відомий з околиць с. Стіжок поблизу м. Кременець Тернопільської обл., біля м. Чернівці за літературою в окол. с. Блістова Чернігівської обл. Адм. регіони: Чн, Тр, Чц.

Чисельність та структура популяцій: На сьогодні відносно стабільна але малочисельна популяція збереглася у Чернівецькій обл., у Тернопільській обл., вид, очевидно, зник. У Чернігівській обл. він також зник, бо за останні майже 100 років зборів не було.

Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда. Осушування земель, розорювання, надмірне випасання худоби.

Умови місцезростання: Вторинні луки, вогкуваті трав’яні схили, галявини, на добре дренованих ґрунтах. У Чернівецькій обл. росте в угрупованнях асоціацій Molinietum coeruleae (союз Molinion) та Anthyllidi-Trifolietum montani (союз Arrhenatherion). На пн.-зх. Поділлі, очевидно, ріс в аналогічних умовах. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Напівпаразитний трав’яний малорічник (тривалість повного онтогенезу 4–5 років) з видовженим веретеноподібним коренем з мало розвиненою каудексною частиною. Стебло просте, дуже міцне, порожнисте, ребристе, місцями зверху короткопухнасте, 60–150 см заввишки. Прикореневі листки великі, довгочерешкові, голі, пірчасторозсічені, з розставленими, ланцетними, загостреними, пірчасто-роздільними сегментами, частки яких загострено-пилчасті; стеблові листки вгорі переходять у приквітки, короткочерешкові, або верхні — сидячі. Суцвіття густе й довге. Приквітки значно перевищують квітки. Чашечка гола, дзвоникоподібна. Віночок 25 мм завдовжки, світло-жовтий, голий. Коробочка яйцеподібна, загострена, не перевищує чашечки. Цвіте в червні–серпні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Включений до Європейського червоного списку. Необхідне заповідання локалітету, де зберігся вид, а також пошук інших можливих його оселищ і репатріації виду. Заборонено порушення умов екотопу, вилучення особин з природного середовища.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Флора европейской части СССР, 1981; Флора УРСР, 1960; Procházka, Jatiová, Růžička, 1999.