УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Шолудивник Едера Pedicularis oederi Vahl (P. versicolor Wahlenb.)

Шолудивник Едера (Pedicularis oederi Vahl (P. versicolor Wahlenb.)) Карта поширення Шолудивник Едера в Україні

Таксономічна належність: Родина Вовчкові — Orobanchaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Реліктовий диз’юнктивно поширений вид на межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Аркто-альпійський вид, що охоплює приарктичну частину Євразії й Америки, а також високогір’я Європи та Азії. В Україні наявна лише одна популяція у Чорногорі в масиві гг. Бребенескул-Мунчел. Інші чорногірські популяції вимерли. Адм. регіон: Ів.

Чисельність та структура популяцій: Популяція налічує лише 100–200 генеративних особин. Нетривалий онтогенез виду й пригнічене насіннєве поновлення зумовлюють значні флуктуації чисельності окремих локусів.

Причини зміни чисельності: Поступове вимирання виду спричинене як антропогенним впливом, особливо випасанням, так і природними чинниками, пов’язаними з біологічними особливостями, зокрема низькою насіннєвою продуктивністю.

Умови місцезростання: Вид поширений на висоті 1700–1950 м н. р. м. Трапляється в урочищі Кізі Улоги у складі болотних угруповань асоціації Caricetum rostratae (союз Magnocaricion), та на Чорногірському хребті поблизу вершини г. Бребенескул біля витоку джерел (угруповання порядку Montio-Cardaminetalia) та в мезофітнішій лучній асоціації Caricetum sempervirentis (союз Festuco saxatilis-Seslerion bielzii). Гігромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна напівпаразитна рослина з недовготривалим життєвим циклом. Корені товсті й м’ясисті, кореневища короткі. Пірчасто-розсічені базальні листки утворюють розетки. Прямий генеративний пагін 7–18 см заввишки несе квітки, зібрані в колосоподібні китиці 3–8 см завдовжки. Віночок блідо-жовтий, двогубий, кінчик верхньої губи малиновий. Плід вузькояйцеподібна коробочка, що містить 4–10 насінин. Цвіте в липні, плодоносить у липні– серпні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Оселище розташоване на межі Карпатського НПП і Карпатського БЗ, але поза межами заповідної зони. Потрібно включити його до зони абсолютної заповідності й забезпечити моніторинг популяції. Заборонено випасання худоби та порушення гідрологічного режиму місць зростання виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Кобів, 2000, 2004; Kobiv, Nesteruk, 2001; Zapaіowicz, 1889.