УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Сапіга-полохрум Polochrum repandum Spinola, 1805

Сапіга-полохрум (Polochrum repandum Spinola, 1805) Карта поширення Сапіга-полохрум в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Сапігієві оси (Sapigidae).

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в Україні: Єдиний вид роду в фауні України. Ареал охоплює Центральну і Пд. Європу, Кавказ, Близький Сх., Малу та Середню Азію. В Україні знайдений в Київській, Черкаській і Запорізькій обл. та в Криму.

Чисельність і причини її зміни: Незначна (поодинокі особини).

Причини зміни чисельності: вирубування сухих дерев, зменшення кількості дерев’яних споруд, надмірне застосування пестицидів.

Особливості біології та наукове значення: Населяє переважно природні біотопи з деревною та чаганиковою рослинністю, захисні лісосмуги, сади, зустрічається у населених пунктах. Літ імаго — у червні–серпні. Личинки — інквіліни бджіл-ксилокоп, поїдають запаси їжі (пилок і нектар) у гнізді хазяїна. Заляльковуються в широкому веретеноподібному цупкому коконі малинового кольору.

Морфологічні ознаки: Тіло чорне з сильно розвинутим жовтим малюнком на голові і грудях; черевце з широкими, цілісними жовтими перев’язками на всіх члениках. Вусики жовтувато-червоні; гомілки і лапки жовті, крила жовтуватозатемнені. Довжина тіла — 15–23 мм.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Не розроблялись. Треба докладніше вивчити особливості біології виду, виявити і взяти під охорону місця його перебування. Рекомендований до охорони в Карадазькому та Опукському ПЗ.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Джерело: Morawitz, 1889; Тарбинский, Плавильщиков, 1948; Тобиас, 1978; ЧКУ, 1994; Иванов, Фатерыга, 2005. Автори: А.Г. Котенко, В.М. Єрмоленко, С.П. Иванов, О.В. Фатерига Фото: О.С. Мандзюк