Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Вузький регіональний ендемік, споріднений з альпійським P. halleri.
Ареал виду та його поширення в Україні: Гірський Крим. Адм. регіон: Кр.
Чисельність та структура популяцій: Спорадично поширений у верхньому поясі, рідше у нижньому та середньому. Середня щільність популяцій не перевищує 1–2 особин на 1 м2. Вікова структура в мало порушених біотопах характеризується перевагою прегенеративних рослин — в середньому 65%, генеративних рослин 32%, сенільних 3%.
Причини зміни чисельності: Масово знищується на букети, а також викопується на продаж.
Умови місцезростання: Трапляється у середньому та верхньому поясах Гірського Криму в гірських лучних степах яйли (кл. Festuco-Brometea), томілярах (кл. Sedo-Scleranthetea) та галявинах дубових (кл. Quercetea pubescentis-petraeae) або соснових (кл. Erico-Pinetea) лісів на скелетних коричневих, бурих, дерново-карбонатних ґрунтах. Мезоксерофіт, геліофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина до 20–30 см заввишки, з глибокою стрижневою кореневою системою. Листки в розетці, двічі пірчасторозсічені на ланцетні долі, виростають наприкінці цвітіння. Квітки поодинокі, фіолетові, дзвоникоподібні, зовні шовковисто-волосисті, до 8–10 см в діаметрі. Плід багатогорішок з довгими біловолосистими остями. Цвіте у березнітравні. Плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Охороняють в Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому ПЗ та декількох загальнодержавних заказниках («Айя», «Байдарський», «Великий каньйон Криму», «Урочище Карабі-яйла», «Гірський карст Криму»). Заборонено збирання та викопування рослин, терасування схилів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Запорізькому, Донецькому та Нікітському ботанічному садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.