УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Андрена степова Andrena (Didonia) stepposa Osytshnjuk, 1977

Андрена степова (Andrena (Didonia) stepposa  Osytshnjuk, 1977) Карта поширення Андрена степова в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Андреніди (Andrenidae). Один із 7 видів палеарктично-палеотропічного підроду Didonia всесвітньо поширеного роду Andrena (близько 1500 ви-дів). Один із 170 видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Вид відомий лише за першоописом із Укра-їнського степового ПЗ (Донецька обл., «Хо-мутовський степ», долина р. Грузький Єлан-чик). Незважаючи на багаторічні планомірні пошуки, в інших регіонах не знайдений. Можливо, ендемічний вид.

Чисельність і причини її зміни: Дуже рідкісний вид, зустрічається лише в Українському степовому ПЗ.

Особливості біології та наукове значення: Вид літає навесні, зареєстрований на квітках Nonnea pulla. Гніздування не відоме.

Морфологічні ознаки: (За Осичнюк, 1977). Самка: довжина тіла 13–14 мм. Голова спереду вузька, майже однако-вої довжини й ширини, якщо не враховувати видовженого наличника, довжина якого втричі більша від ширини налобника на вер-шині. Наличник дуже блискучий, посередині розсіяно пунктирований, без поздовжньої непунктированої смуги. Щоки не довші, ніж половина їх ширини. Серединне поле про-міжного сегмента не чітко відмежоване, по-вністю зернисто шагреньоване, його скуль-птура майже не відрізняється від скульпту-ри бокових полів. Тергуми слабко блискучі, шагреньовані, пунктирування їх ніжне й роз-сіяне; вершинні частини 2–4 тергумів вузькі, займають ледве понад 1/4 довжини тергума, досить вдавлені. Пігідіальна пластинка з по-мітно піднятими вузькими краями, грубо зернисто шагреньована. Опушення тіла ко-ротке, чорне, за винятком яскравих іржаво-червоних густих волосків на плечових гор-бах, щитку та щитику середньоспинки, за-дньощитику та проміжному сегменті зверху, проподеальний кошик з домішкою чорних волосків знизу. Самець: довжина тіла 13 мм. Голова спереду майже однакової довжини і ширини. Наличник блискучий, за винятком дуже вузької основної части ни, грубо, до-сить густо рівномірно пунктирований, посе-редині пунктирування ледь розсіяне. Щоки такі, як у самки. Серединне поле проміжно-го сегмента не чітко відмежоване, повністю зернисто шагреньоване, як у самки. Тергуми дуже ніжно, але поміт но шагреньовані; вер-шинні частини 2–4-го вужчі, займають дещо менше 1/4 довжини тергуму. Гоностилі гені-талій ледве розширені на вершині. Все тіло опушене чорними волосками, тільки плечо-ві горби, середньоспинка та проміжний сег-мент у коричнево-жовтих волосках.

Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняється в Українському степовому ПЗ. При знаходженні виду в інших місцях необхідно створювати заказники.

Господарське та комерційне значення: Має значення як запилювач рослин. У ко-мерційних цілях вид не використовується.

Джерело: Осичнюк, 1977; Gusenleitner, Schwarz, 2002. Автор: В.Г. Радченко Фото: В.Г. Радченко