УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Плауноподібні

Папоротеподібні

Голонасінні

Покритонасінні

Однодольні

Дводольні

Пасльонові

Ломикаменеві

Вовчкові

Жимолостеві

Айстрові

Фісташкові

Аралієві

Селерові

Барвінкові

Барбарисові

Березові

Шорстколисті

Капустяні

Дзвоникові

Клеомові

Гвоздичні

Бруслинові

Лободові

Чистові

Березкові

Товстолисті

Черсакові

Росичкові

Руслицеві

Вересові

Молочайні

Бобові

Букові

Франкенієві

Тирличеві

Геранієві

Кулівницеві

Губоцвіті

Пухирникові

Плюмбагові

Кермекові

Льонові

Плакунові

Бобівникові

Селітрянкові

Маслинові

Онагрові

Півонієві

Макові

Гречкові

Первоцвітні

Жовтецеві

Жостерові

Розові

Рутові

Вербові

Ранникові

Клокичкові

Тамариксові

Тимелеєві

Липові

Водяногоріхові

Валеріанові

Веронікові

Фіалкові

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Волошка первинноперлинна Centaurea protomargaritacea Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. protomargaritacea (Klokov) Dostál)

Волошка первинноперлинна (Centaurea protomargaritacea Klokov (C. margaritacea Ten. subsp. protomargaritacea (Klokov) Dostál)) Карта поширення Волошка первинноперлинна в Україні

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Вузьколокальний стенотопний ендемік, представник зникаючого комплексу нижньобузьких пісків.

Ареал виду та його поширення в Україні: Лівий берег Бузького лиману між Ожарською та Кривою косами, лісові урочища «Балабанівка» та «Галицинівка» (Жовтневий р-н Миколаївської обл.). Адм. регіон: Мк.

Чисельність та структура популяцій: Популяції займають площу 10–15 га, локальні з компактно-дифузним типом розміщення рослин, чисельність — декілька десятків тисяч особин. Популяції нестабільні з негативною динамікою; в локалітетах на 100 м2 наявні (33) 90–105 (125) генеративних особин. Насіннєве поновлення на відкритих ділянках задовільне. Серед затінених лісопосадок, рівень семифікації знижується.

Причини зміни чисельності: Генетична ізольованість популяцій. Використання первинних оселищ виду під дачі, лісопосадки, негативний вплив Миколаївського глиноземного заводу.

Умови місцезростання: Відкриті піщані арени на березі Бузького лиману в угрупованнях кл. Festucetea vaginatae. Вид знаходиться під інтенсивною дією антропогенного фактору. Ксерофіт. Псамофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Дворічник або озимий однорічник 40–130 см заввишки. Стебла прямостоячі, дуже розгалужені, як і листки негустопавутинисті. Листки пірчастосто-розсічені на вузьколінійні сегменти. Обгортки кошиків яйцеподібно-кулясті, придатки їх листочків жовтуваті або світло-коричневі, шовковисті з інтенсивніше забарвленою, коричневою центральною частиною. Зовнішні лійкоподібні квітки кошика світло-рожеві або рожеві; внутрішні, трубчасті, світло-рожеві або рожеві. Сім’янки чорнуваті з білуватими смужками по ребрах. Цвіте у червні–вересні. Плодоносить у серпні –жовтні. Розмножується насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: У 2005 р. затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Охороняється у заказнику «Балабанівка», пам’ятці природи «Старогаліцинівська». Необхідне створення насіннєвих ділянок з наступною реінтродукцією виду в первинні біотопи, культивування в ботанічних садах, моніторинг популяцій, дотримання режиму охорони. Заборонено знищення первинних оселищ, створення лісових насаджень на галявинах і відкритих ділянках піщаного степу, збирання рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, ґрунтозахисне.

Джерело: Деркач, 2005; Клоков, 1935; Крицька, Деркач, 1991; Собко, Крицкая, 1973; Флора европейской части СССР, 1994; Флора УРСР, 1965; ЧКУ, 1996.