УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Булатка червона Cephalanthera rubra (L.) Rich. (Serapias rubra L.)

Булатка червона (Cephalanthera rubra (L.) Rich. (Serapias rubra L.)) Карта поширення Булатка червона в Україні

Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Рідкісна рослина зі складною біологію розвитку.

Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Середня та Мала Азія, Іран, Пн. Африка. В Україні — Закарпаття, Карпати, Полісся, Лісоcтеп, Гірський Крим, Степ (рідко). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Чк, Пл, Дц, Лг, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяцій багато, в них нараховується від кількох особин до 30–40, їх щільність низька. Вони неповночленні, переважають дорослі вегетативні рослини, молоді рослини відсутні або становлять невеликий відсоток.

Причина зміни чисельності: Зривання на букети, руйнування екотопів, вирубка лісів, заміна насаджень штучними культурами.

Умови місцезростання: Тінисті та розріджені листяні і хвойні ліси, серед чагарників, на узліссях, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea (порядок Fagetalia sylvaticae, Dentaria-Fagetalia, Querco-Carpinetalia betuli), Quercetea pubescenti-petraeae (порядок OrnoCotinetalia), Erico-Pinetea (порядок EricoPinetalia). Вид є діагностичним для угруповань підсоюзу Cephalanthero-Fagenion кл. QuercoFagetea. Рослини зростають на ґрунтах різної вологості і кислотності, з перевагою багатих на гумус та вапно. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 25–50 см заввишки. Кореневище висхідне. Стебло тонке, пряме або трохи звивисте, вісь суцвіття і зав’язь вгорі залозисто опушені. Листки 4–5, ланцетні, до 12 см завдовжки. Суцвіття негусте, з 2–8 (12) великих лілово-рожевих, з білуватою губою квіток. Приквітки лінійно-ланцетні, майже дорівнюють зав’язі. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, дрібно опушені, до 2,5 см завдовжки, внутрішні — овально-ланцетні, коротші від зовнішніх. Губа білувата, на верхівці і по краях рожева. Зав’язь скручена, сидяча, опушена. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням і вегетативно. За несприятливих умов рослина може до 20 років вести підземний спосіб життя.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ, Черемському, Канівському, Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, «Розточчя» ПЗ, Карпатському, «Ужанському», «Синевир», «Подільські Товтри », «Святі гори» НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання, суцільні рубки лісів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, ботанічному саду Львівського національного університету ім. Івана Франка, але культивують рідко через низьку ефективність приживання.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

Джерело: Вахрамеева, Денисова, Никитина и др. 1991; Ка- талог раритетного біорізноманіття... 2002; Собко, 1989; ЧКУ, 1996; Чорней, Буджак, Токарюк та ін. 2002; Zahulsky, 2000.