УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Ситник тупопелюстковий Juncus subnodulosus Schrank (J. obtusatus Kit. ex Schult., J. obtusiflorus Ehrh. ex Hoffm.)

Ситник тупопелюстковий (Juncus subnodulosus Schrank (J. obtusatus Kit. ex Schult., J. obtusiflorus Ehrh. ex Hoffm.)) Карта поширення Ситник тупопелюстковий в Україні

Таксономічна належність: Родина Ситникові — Juncaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Європейський вид на сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. Скандинавського п-ва, Зх., Середня, Центральна та Пд. Європа (до пн. Туреччини). В Україні на сьогодні відомо лише два достовірних локалітети у верхів’ях р. Зх. Буг (між с. Колтів та Верхобуж Золочівського р-ну Львівської обл. та р. Золочівки (окол. с. Зарваниця того ж р-ну) в межах Вороняків. Раніше наводився для Розточчя (с. Немирів, с. Шкло, с. Вільшаниця Яворівського р-ну Львівської обл.), Опілля (с. Залісся, Золочівського р-ну Львівської обл.) та Закарпаття (Берегівський р-н, Дийда), звідки ймовірно зник. Адм. регіони: Лв, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Локальні ценопопуляції, в яких переважають генеративні особини, що утворюють клони. Найчисельніша популяція виду зосереджена в долині р. Золочівки.

Причини зміни чисельності: Надмірне осушення екотопів, що призводить до послаблення життєздатності особин виду та їх випадіння із травостою.

Умови місцезростання: Домінує та зрідка трапляється у зарегульованих меліоративних каналах, на болотистих луках та евтрофних трав’яно-мохових болотах з торфово-болотними ґрунтами, збагаченими карбонатами. Формує угруповання асоціації Juncetum subnodulosi союзу Caltion кл. Molinio-Arrhenatheretea, що займають незначні площі. Гігрофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна нещільнодернинна рослина, 40–100 см заввишки. Кореневище товсте 10–20 см завдовжки. Репродуктивний пагін з 1–2 нижніми лускоподібними, 1–3 серединними та 1–2 приквітковими листками. Серединні та верхові листки циліндричні з губчастими перегородками. Суцвіття зонтикоподібно-волосисте, з численними розчепіреними гілочками першого та другого порядку галуження і дрібними головками квітів. Головки 5–10-квіткові. Листочки оцвітини шкірясті, широкоперетинчасті, з країв солом’яно-жовті, по центру зеленкуваті, з пурпурними верхівками. Коробочка світло-коричнева, блискуча, тригранно-яйцеподібна, загострена, з коротким носиком. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням та поділом кореневища.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у «Верхобузькому» ландшафтному заказнику. Необхідно провести інвентаризацію місцезростань виду. Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду та проводити контроль за станом популяцій. Заборонено проведення меліоративних робіт, що змінюють гідрологічні умови.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Кормове, ґрунтотвірне, ценозоформуюче.

Джерело: Кузярін, 2001; Флора УРСР, 1950; ЧКУ, 1996.