УВАГА! Допомогти Збройним Силам України можна на сайті благодійної організації "Повернись живим" за посиланням.

Таксономія

Тварини Червоної книги

Кишковопорожнинні

Круглі черви

Кільчасті черви

Членистоногі

Ракоподібні

Багатоніжки

Ногохвістки

Комахи

Одноденки

Бабки

Богомоли

Прямокрилі

Ембії

Рівнокрилі

Напівтвердокрилі або клопи

Твердокрилі

Сітчастокрилі

Скорпіонові мухи

Волохокрилі

Лускокрилі

Перетинчастокрилі

Ксіеліди

Бластикотоміди

Рогохвости

Ксифідріїди

Орусиди

Пильщики-цефіди

Павутинні пильщики

Пильщики-мегалодонтиди

Пильщики-цимбіциди

Пильщики-аргіди

Справжні пильщики

Їздці іхневмоніди

Евритоміди

Стисночеревні горіхотворки

Сапігієві оси

Сколієві оси

Складчастокрилі оси

Дорожні оси

Риючі оси сфециди

Риючі оси краброніди

Андреніди

Меліттіди

Галіктиди

Бджоли мегахіліди

Справжні бджоли

Мурашки

Двокрилі

Павукоподібні

Молюски

Хордові

Рослини Червоної книги

Судинні рослини

Гриби

Водорості

Мохоподібні

Лишайники

Підтримайте сайт

Підтримайте наш сайт - розмістіть нашу кнопку
Червона книга України
або посилання

Реклама

Для всех кто искал контактные линзы в интернете, специальные предложения и акции на сайте Linzy.ru.

Трахуза опушена Trachusa (Archianthidium) pubescens (Morawitz, 1872)

Трахуза опушена (Trachusa (Archianthidium) pubescens  (Morawitz, 1872)) Карта поширення Трахуза опушена в Україні

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Бджоли-мегахіліди (Megachilidae). Один із 5 видів па-леарктичного підроду Archianthidium роду Trachusa (у світовій фауні налічує 56 видів). Єдиний вид підроду та один із 3 видів роду [також Trachusa byssina (Panzer, 1798) та T. interrupta (Fabricius, 1781)] у фауні України.

Природоохоронний статус: Рідкісний.

Ареал виду та його поширення в україні: Середземноморський вид. Ареал включає Пд. Європу, Угорщину, Туреччину, Кавказ, Ізраїль, Іран, Пн. Африку (Алжир). В Україні відомий лише із Криму, де був поширений в Передгір’ях і на пд. березі, зараз мешкає тільки на пд. березі.

Чисельність і причини її зміни: Рідкісний вид, зустрічається локально. По-ширення й чисельність виду сильно ско-ротилися за останні кілька десятків років, у ряді пунктів колишніх зборів він зовсім зник, зберігся в окремих місцеперебуваннях у сх. частині пд. берега Криму. Причини зникнен-ня в місцях мешкання: руйнування біотопів внаслідок їх господарського освоєння та ін-тенсивної рекреації.

Особливості біології та наукове значення: Зустрічається в ксерофільних рідколіссях та на степових схилах гір. Має одне покоління на рік, літ імаго триває із травня до липня. Самки збирають пилок та нектар із квітів Lamiaceae, Asteraceae, Fabaceae; в Криму пе-реважно з Phlomis taurica Hartwiss ex Bunge. Гніздування не відоме. Інші досліджені пред-ставники роду, зокрема Trachusa byssina (Panz.), викопують нірки в ґрунті, де влашто-вують комірки зі стрічкоподібних відрізків листків, скріплених рослинною смолою. Ко-мірки формуються у невеликий лінійний ряд (по 1–4 комірки).

Морфологічні ознаки: Один із найбільших за розмірами представ-ників триби Anthidiini фауни України — до-вжина тіла досягає 18 мм. Тіло чорне з ба-гатим жовтим малюнком. Кліпеус повністю жовтий, вдвічі ширший за довжину. Гомілки та членики усіх ніг мають жовте або жовто-червоне забарвлення, за винятком останніх члеників, що несуть пазурчики. Боки мезо-соми та нижня частина проподеуму звер-ху опушені відстовбурченими сіро-білими волосками, жовтозабарвлені боки тергумів вкриті відносно рідкими короткими приля-гаючими біло-сірими волосками. 7 тергум самця у вигляді триноги.

Режим збереження популяції та заходи з охорони: Частина популяції мешкає на території Кара-дазького ПЗ. Необхідне приєднання до цьо-го заповідника основного місця перебуван-ня виду — урочища Лисяча Бухта.

Господарське та комерційне значення: Вид не використовується, але може бути корисним запилювачем культурних видів шавлій.

Джерело: Malyshev, 1936; Warncke, 1980; Иванов, 2002; Ornosa, Ortiz-Sánchez, Torres, 2008. Автори: В.Г. Радченко, С.П. Іванов, М.О. Філатов, О.В. Фатерига Фото: В.Г. Радченко